Відразу скажемо, на практиці фіскали зменшують платникам «регліміт» на суму від’ємного значення (ВЗ), що направляється в погашення податкового боргу (рядок 20.1 декларації) і роблять це через збільшення показника ∑Відшкод. (див. лист ДФСУ від 12.01.2016 р. № 349/6/99-99-19-03-02-15, консультації 101.17, 101.23 БЗ). Причому зменшення «регліміту» відбувається вже на дату складання/подання декларації із заповненим рядком 20.1.
Формально, такі дії суперечать нормам ПКУ, адже значення в рядку 20.1 декларації з ПДВ не є бюджетним відшкодуванням (БВ) у розумінні п.п. 14.1.18 ПКУ. Дивіться самі.
Значення рядка 20.1 декларації. Як відомо, ВЗ, розраховане за правилами п. 200.1 ПКУ, передусім «йде» у зменшення податкового боргу (у тому числі відстроченого або розстроченого, п.п. «а» п. 200.4 ПКУ). Отже, у рядок 20.1 декларації з ПДВ (п 4 п. 5 розд. V Порядку № 21) записують ВЗ у рахунок зменшення податкового боргу з урахуванням штрафів і пені (див. пп. 14.1.39 і 14.1.175 ПКУ). А ось у разі відсутності податкового боргу така сума ВЗ «спускається» в рядки декларації з ПДВ:
— 20.2, якщо підлягає бюджетному відшкодуванню (п.п. «б» п. 200.4 ПКУ) та/або
— 21, якщо зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (далі таку суму враховують як перехідний «мінус») (п.п. «в» п. 200.4 ПКУ).
Показник ∑Відшкод. Цей показник, що зменшує «регліміт», формується за рахунок загальної суми податку, заявленої платником податків до БВ (п. 2001.3 ПКУ, п. 9 Порядку № 569).
У свою чергу, БВ — це відшкодування ВЗ ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника (п.п. 14.1.18 ПКУ). Як бачимо, для БВ уготований рядок 20.2 декларації з ПДВ, а ніяк не 20.1.
Причому незважаючи на те, що сьогодні «мінус» у декларації можна відразу заявляти до БВ (тобто заявляти БВ можна вже в першому періоді виникнення ВЗ, а не через період, як це було до 01.01.2015 р.), БВ і ВЗ зовсім не одне й те саме. Адже для того, щоб «мінус» «переродився» на бюджетне відшкодування, необхідно дотримуватися БВ-умов (п. 200.4 ПКУ):
1) подати заяву на БВ (додаток Д4 до декларації). До речі, за наявності податкового боргу заявити БВ можна тільки після його погашення, а отже, сума ВЗ, зарахована в рахунок оплати податкового боргу, апріорі не може отримати статус БВ;
2) БВ підлягають суми ПДВ, фактично оплачені в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до бюджету. Отже, можна заявити тільки ту частину ВЗ, яка оплачена постачальникам товарів/послуг, а при імпорті — до бюджету). Наприклад, якщо «мінус» у декларації утворився, припустимо, за рахунок неоплачених придбань та/або великих повернень, то його не можна буде заявити до БВ.
При цьому зауважте: декларування платником сум ВЗ у рахунок зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 20.1), як і до БВ (рядок 20.2) здійснюється в межах реєстраційної суми, визначеної відповідно до п. 2001.3 ПКУ (тобто тієї суми, яку ви вкажете в додатковому полі з рядка 19.1 заповнюваної декларації). Загалом, це єдине спільне між цими показниками.
Таким чином, згідно з нормами ПКУ, Порядку № 569 і Порядку № 21 значення рядка 20.1 декларації з ПДВ не повинно брати участі у розрахунку показника ∑Відшкод., що зменшує «регліміт». Як також йому не місце і в інших показниках «лімітної» формули. Інакше кажучи, сума ВЗ за рядком 20.1 не повинна впливати на «регліміт» платника.
Проте, враховуючи позицію податківців, де вони називають суму, задекларовану в рядку 20.1 декларації з ПДВ, відшкодованою в рахунок погашення податкового боргу, і на цій підставі, за фактом, зменшують «регліміт», обстоювати свою правоту платникові доведеться в суді. Про те, як рятувати незаконно зменшений «регліміт» , ми писали в «Податки та бухгалтерський облік», № 91, 2017, с. 20.
