Розглядаючи питання податкового обліку резерву сумнівних боргів (РСБ), ми дійшли висновку, що для малодохідників створення РСБ навіть вигідно. Адже резервування сумнівної заборгованості дозволяє врахувати «безнадійні» витрати при розрахунку бази оподаткування податком на прибуток заздалегідь — у момент формування «сумнівного» резерву і не чекаючи фактичного списання безнадійної дебіторки.
Високодохіднику ж від створення резерву «ні холодно ні жарко». Усе тому, що завдяки коригуванню за п. 139.2 ПКУ вплив бухгалтерського обліку (витрат від створення РСБ) на облік податковий повністю виключено. Базу оподаткування зменшує тільки фактично списана дебіторська заборгованість, та й то за умови, що вона відповідає критеріям «безнадійності» з п.п. 14.1.11 ПКУ. При цьому саме високодохідники за правилами бухобліку зобов’язані нараховувати РСБ.
Отже, якщо повністю уникнути нарахування резерву не можна, то як мінімізувати його суму, а головне обсяг робіт за його розрахунком?
Думаємо, у цьому нам допоможе п. 8 П(С)БО 10. Нагадаємо, він надає підприємству право обирати метод нарахування РСБ на власний розсуд.
Отже, використовуйте для розрахунку РСБ метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості. Суть його в тому, що ви повинні протестувати на сумнівність дебіторську заборгованість кожного конкретного дебітора. Сумнівні заборгованості, виявлені в ході такого аналізу, потрібно додати — і в результаті ви отримаєте суму РСБ на чергову дату балансу.
Здавалося б, у чому тут оптимізація нарахування резерву, якщо кожного кварталу доведеться «перетрушувати» заборгованості за всіма контрагентами на предмет їх сумнівності?
Фокус у тому, щоб у наказі про облікову політику, крім методу розрахунку резерву, встановлюють також критерії визнання дебіторської заборгованості сумнівним боргом. Так ось,
тим, хто хоче мінімізувати свій резерв і навіть звести його суму до нуля, потрібно встановити якомога м’якші критерії сумнівності
Наприклад, зафіксувати в наказі, що підставою для визнання заборгованості сумнівною є визнання дебітора банкрутом або ж закінчення строку позовної давності за заборгованістю.
І не хвилюйтеся, такий підхід зовсім не суперечить вимогам П(С)БО 10, який вимагає тільки створення резерву, а вибір методів і критеріїв його розрахунку залишає на «совісті» самого підприємства. Та й сам Мінфін говорить про те, що віднесення заборгованості до сумнівної залежить від обставин і підтверджується професійним судженням (лист Мінфіну від 09.12.2003 р. № 31-04200-30-5/7021). І нам наше професійне судження підказує, що до моменту визнання контрагента банкрутом (закінчення строку позовної давності) сумнівів у його платоспроможності, як і в погашенні ним заборгованості, не було. Головне — не забудьте на кожну дату балансу переглядати свій «сумнівний» резерв і складати первинний документ, який підтверджує, що заборгованість кожного контрагента пройшла тест на сумнівність. Платоспроможність дебіторів не викликає сумнівів, і, відповідно, РСБ на дату балансу дорівнює нулю.
