Хостинг та його види
Для того щоб зрозуміти, чи потрібно з винагороди, виплаченої хостинг-провайдеру, який є нерезидентом, утримувати податок на репатріацію, слід зрозуміти саму суть хостингу.
У законодавстві України не існує визначення хостингу. Водночас у ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.93 р. № 3792-XII наведено поняття «постачальник хостингових послуг». Ним вважається особа, яка надає власникам веб-сайтів послуги та (або) ресурси для розміщення веб-сайтів або їх частин у мережі Інтернет та із забезпечення доступу до них через мережу Інтернет.
При цьому мають на увазі, що хостинг-провайдер має у розпорядженні сервер або декілька серверів, на яких розміщує файли із вмістом сайту (тобто весь веб-сайт) підприємства та які завантажуються з цього серверу, коли користувачі заходять на сайт.
Чим більше користувачів використовує сайт і чим більше контенту він містить, тим більше ресурсів знадобиться для його безперервної і цілодобової роботи.
На сьогодні виділяють декілька видів хостингу. Вони відрізняються за обсягом наданої пам’яті на сервері для роботи, виконуваними функціями сервером для підтримки сайту в робочому стані і виділеним програмним забезпеченням.
1. Віртуальний хостинг — це вид хостингу, за яким власнику сайту поряд з іншими подібними власниками інших сайтів виділяється місце на одному сервері і всі вони користуються ресурсами тільки цього серверу.
2. Віртуально виділений сервер — це вид хостингу, який передбачає поділ ресурсів одного фізичного сервера на декілька віртуальних серверів. На кожному такому віртуальному сервері може розміщуватися певний сайт.
3. Виділений сервер — це вид хостингу, який передбачає виділення для одного веб-сайту окремого фізичного сервера. Тобто окремий сервер відповідає за функціонування одного сайту.
4. Хмарний хостинг — це тип хостингу, який передбачає виділення для вашого сайту лише певного набору ресурсів, потрібних для роботи сайту. При цьому ці ресурси беруться із різних серверів, які належать хостинг-провайдеру, і можуть знаходитися на значній відстані один від одного, в тому числі і в різних країнах. При цьому мова йде не тільки про ресурси для розміщення самого сайту, а й про оперативну пам’ять, потужність процесора та інші ресурси, які потрібні для його функціонування.
Крім цих видів хостингу, останнім часом набуває популярності ще один вид:
колокейшн — розміщення власником сайту власного серверу в хостинг-провайдера, а саме в його дата-центрі
Таким чином, власник сайту, який не має всього набору обладнання для роботи серверу (місця, де його розмістити, належної охорони, швидкісного Інтернету, обладнання для охолодження тощо), може без проблем його використовувати за призначенням.
Хостингові послуги
Із вищенаведеного випливає, що від виду хостингу залежатимуть і операції, які виконує хостинг-провайдер під час надання хостингових послуг.
Оренда. Так, коли мова йде про хостинг у вигляді виділеного сервера, то тут однозначно відбувається орендна операція. Річ у тому, що орендна операція передбачає надання в користування основних засобів (п.п. 14.1.97 ПКУ).
А оскільки при хостингу у вигляді виділеного сервера нерезидент надає у користування власнику сайту саме сервер як устаткування, то платежі за таку операцію матимуть характер орендних платежів.
Такі операції за КВЕД-2010* класифікуються під кодом 77.33 «Надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп’ютерів».
Заодно декілька слів скажемо також про колокейшн. Якщо ви використовуєте цей вид хостингу, то тут однозначно мова йде про оренду. Але це буде оренда не сервера (він є власністю клієнта хостингової компанії і обліковується у нього як основний засіб), а місця для розміщення такого сервера. Тобто оренда частини приміщення, що знаходиться в дата-центрі (приміщенні, в якому розміщуються комунікації і персонал хостингової компанії, що обслуговують роботу серверів). Тут однозначно йде мова про передачу у користування основного засобу (приміщення), а тому платежі за такою операцією визнаються орендними платежами.
Такі операції класифікуються під кодом 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».
Інформаційні послуги. Інша справа, коли ви маєте справу з хмарним хостингом. У цьому випадку таку операцію до орендних відносити не можна, навіть незважаючи на те, що оплата від власника веб-сайту буде надходити періодично.
Справа в тому, що при хмарному хостингу власнику сайту не передається у користування жодне майно, тобто об’єкт, що є основним засобом. Йому надають у користування ресурси із різних серверів хостинг-провайдера, які знаходяться в різних місцях (в тому числі в різних країнах).
А тому, на наш погляд,
при здійсненні хмарного хостингу ідеться тільки про надання хостинг-послуг, тобто інформаційних послуг
Така операція за КВЕД-2010 класифікується під кодом 63.11 «Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність».
Подібним чином слід класифікувати і операції, які здійснюються під час надання хостинг-провайдером таких видів хостингу, як віртуальний хостинг або віртуальний виділений сервер.
Річ у тому, що і в першому, і в другому випадку хостинг-провайдер надає клієнту (власнику веб-сайту) віртуальний сервер, інакше кажучи, місце (дисковий простір) на своєму сервері. При цьому визначити, якою конкретно частиною фізичного серверу, на якому знаходиться віртуальний сервер, користується власник веб-сайту, неможливо. Тому не можна говорити, що в цьому випадку мова йде про оренду. Основний засіб у користування не передається.
Така операція буде класифікуватися як інформаційна послуга, тобто під кодом 63.11. Під таким кодом класифікуються і послуги з надання простору для розміщення програмних додатків клієнта. Сайт по своїй суті є саме додатком, який розміщується на віртуальному сервері хостинг-провайдера.
До відома! Крім виділення фізичного сервера, місця для сервера або хмарного чи віртуального сервера для розміщення сайту хостинг-провайдери також можуть надавати паралельно й інші хостингові послуги. Наприклад, вони за окрему плату можуть налагодити захист інформації, яка розміщується на вашому сайті, що знаходиться на їхньому сервері, або здійснювати резервне копіювання даних сайту тощо. Ці операції будуть вважатися інформаційними послугами.
Вони можуть або надаватися окремо, або входити у вартість хостингу. Так, якщо вони є складовою плати за оренду виділеного сервера, то такі послуги є також орендними платежами. Якщо ж вони надаються окремо, то вони є саме інформаційними послугами.
Хостинг і репатріація
Коли заходить мова про виплату доходу нерезиденту, то слід пам’ятати, що податок з доходів нерезидентів (податок на репатріацію) утримується не з усіх без винятку доходів із джерелом їх походження з України, а лише тих, що перелічені у п.п. 141.4.1 ПКУ.
Якщо порівнювати види послуг, що може надавати нерезидент — хостинг-провайдер власнику веб-сайту, то без сумніву (див. п.п. «г» п.п. 141.4.1 ПКУ)
до оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України потрапляють тільки орендні платежі на користь нерезидента
Як ми визначили, орендними будуть лише платежі при хостингу у вигляді виділеного серверу і колокейшну. І то це стосується тільки платежів за оренду фізичного серверу чи місця під свій сервер.
При цьому, на наш погляд, однозначно утримувати податок на репатріацію потрібно тільки тоді, коли власник сайту — резидент орендує у нерезидента сервер чи місце під сервер на території України. Тільки в цьому випадку можна говорити про те, що дохід, який виплачується нерезиденту, є доходом із джерелом його походження з України (п.п. 14.1.54 ПКУ).
Коли ж мова йде про нерезидента — хостинг-провайдера, то зазвичай мають на увазі оренду серверу (чи місця під сервер), який знаходиться за межами території України. Враховуючи це, орендні послуги, які надано за межами України (на території нерезидента) до об’єкта оподаткування податком на репатріацію взагалі потрапляти не повинні.
Що стосується інших видів хостингу, а також окремих видів хостингових послуг, які надаються власникові сайту при хостингу у вигляді виділеного серверу і колокейшну і які не включаються до розміру орендних платежів, то вони, на наш погляд, взагалі під податок на репатріацію не потрапляють. Такі платежі є компенсацією вартості послуг нерезидента. А така компенсація відповідно до п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ не підпадає під оподаткування податком на репатріацію.
Водночас податківці з цього приводу мають іншу думку (див. лист ДФСУ від 24.09.2018 р. № 4129/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). Вони вважають, що незалежно від того, який вид хостингу надає хостинг-провайдер, а коли ідеться про надання хостингу у вигляді виділеного серверу і колокейшну, то незалежно від того, де орендується майно у нерезидента (на території України чи за її межами), податок на репатріацію із таких доходів нерезидента сплачувати потрібно.
На наш погляд, такі висновки є занадто фіскальними. Тому тим, хто хоче відстояти своє право на несплату податку на репатріацію, в тому числі і при оренді фізичних серверів за кордоном, доведеться звертатися до суду. Детально про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 104, с. 42.
Якщо ж боротися не бажаєте, то від репатріації при отриманні хостингу від нерезидента не заховатися.
Утримувати податок на репатріацію повинні не тільки власники сайту, що є платниками податку на прибуток, а й платники єдиного податку
На це наразі прямо вказує п. 297.5 ПКУ (див. лист ДФСУ від 28.03.2017 р. № 6312/6/99-99-15-02-02-15).
При цьому варто пам’ятати, що і платник податку на прибуток, і єдиноподатник мають утримувати податок з доходів нерезидента при його перерахуванні і за рахунок нерезидента у розмірі 15 % (якщо інше не передбачено міжнародним договором) і відображати нарахування такого податку у декларації з податку на прибуток. Детально про звітування при утриманні такого податку читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 8, с. 42 та 2017, № 39, с. 18.
висновки
- При хостингу у вигляді виділеного сервера податок на репатріацію не утримується, якщо сервер для надання таких послуг знаходиться за межами України.
- Платежі нерезиденту за інші види хостингу є компенсацією вартості послуг, а тому згідно з п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ з них також утримувати податок на репатріацію не слід.
- Податківці проти цього, а отже, щоб не утримувати податок на репатріацію при виплаті доходу за хостинг послуг, доведеться йти до суду.
