2018 рік приніс платникам податку на прибуток чимало сюрпризів. Так, завдяки Закону України від 07.12.2017 р. № 2245-VIII у ПКУ не лише з’явилися нові податкові різниці, але також було підкориговано порядок застосування старих. А деякі податкові різниці взагалі виключено.
Тим часом форму «прибуткової» декларації (затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. № 897) досі не привели у відповідність до нововведень 2018 року. Як тоді її заповнити?
Зазвичай у таких ситуаціях на виручку платникам податків приходить п. 46.4 ПКУ. Він проголошує таке: платник податку, який вважає, що форма податкової декларації збільшує або зменшує його податкові зобов’язання всупереч нормам ПКУ, має право:
— подати разом із податковою декларацією доповнення, що вважатиметься її невід’ємною частиною. Такий документ складають за довільною формою, але при цьому в ньому обов’язково зазначають мотиви його подання;
— зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації (у нашому випадку це спецтабличка у кінці декларації з податку на прибуток).
На сьогодні таке доповнення можна або подати особисто (через канцелярію з супровідним листом), або надіслати поштою чи через Електронний кабінет. Зверніть увагу: у п. 46.4 ПКУ передбачене подання такого документа і в електронній формі, проте на практиці воно ще не реалізоване.
Але подати доповнення до декларації замало. Ще потрібно заповнити додаток РІ (саме у ньому відображаються податкові різниці). Із цього приводу у податківців є певні рекомендації (див. «Вісник. Офіційно про податки», 2018, № 37, с. 12 і № 15, с. 6). Так, якщо:
— податкову різницю більше не передбачено ПКУ, рядки додатка РІ, призначені для її відображення, заповнювати не потрібно, навіть якщо такий рядок усе ще є в додатку РІ. Наприклад, як ряд. 2.1.4, 2.2.4 та 2.2.6 для «збільшуючих» різниць, раніше передбачених у пп. 139.3.3 та 139.3.4 ПКУ для банків і небанківських фінустанов відповідно;
— з’явилася нова податкова різниця:
а) слід скласти доповнення до декларації й розшифрувати в ньому такі різниці (з посиланням на ПКУ). Причому розподілити їх на дві частини: «збільшуючі» й «зменшуючі» фінансовий результат. Прикладом «збільшуючих» різниць можуть стати різниці, передбачені п.п. 2 п.п. 139.3.3 ПКУ, пп. 140.5.4, 140.5.10, 140.5.13, 140.5.14 ПКУ, пп. 16 та 49 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, а «зменшуючі» — п.п. 140.4.4, пп. 16, 49 та 50 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ;
б) підбити підсумки щодо кожної з частин (за «збільшуючими» і «зменшуючими» різницями окремо);
в) підсумок ряд. 01 додатка РІ збільшити на суму розшифрованих у доповненні «збільшуючих» різниць, а підсумок ряд. 02 — на суму «зменшуючих» різниць;
г) різницю ряд. 01 і 02 додатка РІ, які визначені з урахуванням розшифрованих у доповненні різниць, відобразити у підсумковому ряд. 03 додатка РІ (зі знаком «+» або «-»);
д) перенести отримане значення до ряд. 03 РІ декларації;
— податкову різницю було підкориговано: дані про такі різниці можна відображати в рядках, передбачених чинною редакцією додатка РІ. Йдеться про податкові різниці, передбачені пп. 139.3.3 (ряд. 2.1.5), 140.5.9 (ряд. 3.1.9), 140.5.12 (ряд. 3.1.12) та 140.4.1 ПКУ (ряд. 3.2.3).
А ще, звісно ж, слід супроводити таку інформацію поясненнями у завершальній частині декларації.
