висновок документа
Якщо на дату ПДВ-анулювання покупець — платник ПДВ не включив до складу податкового кредиту суми «вхідного» ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні товарів/послуг, унаслідок того, що постачальник не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН, йому не доведеться нараховувати і «умовні» ПДВ-зобов’язання згідно з п. 184.7 ПКУ за такими товарами/послугами
Начебто нічого незвичайного. Дозвіл платникам ПДВ не нараховувати «умовні» податкові зобов’язання (ПЗ) при ПДВ-анулюванні, якщо за операцією спочатку не був сформований податковий кредит, прописаний у самому п. 184.7 ПКУ.
Проте в листі, що коментується, є два цікаві моменти.
1. Можливість не нараховувати «умовні» ПЗ податківці розглянули на прикладі, коли у платника ПДВ на дату ПДВ-анулювання навіть не виникло право на податковий кредит за операцією (постачальник не зареєстрував податкову накладну (ПН) в ЄРПН) і відповідно покупець не відобразив таку ПН у декларації.
Виходить, якщо платник ПДВ придбав товари/послуги у неплатника ПДВ (без ПДВ) або постачальник не зареєстрував ПН в ЄРПН, а також якщо зареєстрував ПН в ЄРПН, але з помилками в обов’язкових реквізитах, то нараховувати «умовні» ПЗ точно не треба.
А як чинити у разі, якщо ПН була зареєстрована в ЄРПН, але не відображена в ПДВ-звітності, тобто у покупця вже виникло право на податковий кредит за такою ПН?
На наш погляд, тут також працює звільнення від нарахування «умовних» ПЗ. Адже п. 184.7 ПКУ визначає лише одну умову для нарахування «умовних» ПДВ-зобов’язань — суми «вхідного» ПДВ, зазначені в ПН, мають бути включені до складу податкового кредиту, тобто відображені в ПДВ-декларації.
Адже по-іншому реалізувати своє право на податковий кредит (ПК) у «ПДВ-перебіжчика» не вийде. Він не зможе:
— включити ПН, зареєстровану в ЄРПН, до ПК інших звітних періодів (після ПДВ-анулювання);
— скористатися реєстраційним лімітом, збільшеним на суму ПДВ за ПН, зареєстрованою в ЄРПН після втрати ПДВ-статусу (регліміт платника ПДВ буде обнулений).
Тому цілком справедливо не нараховувати «умовні» ПДВ-зобов’язання на активи, за якими платник податків не лише не мав права на ПК, а й не реалізував таке право, тобто не включив ПДВ до складу ПК (не відобразив ПН у ПДВ-декларації).
2. Контролери зазначили: у покупця є право поскаржитися на постачальника (за допомогою додатка Д8), якщо той відмовляється реєструвати ПН в ЄРПН (абзац двадцять четвертий п. 201.10 ПКУ).
Але навіщо? Невже це необхідна умова для отримання послаблення у вигляді ненарахування «умовних» ПЗ? На наш погляд, податківці лише нагадали платникам ПДВ про таку можливість. Адже скористатися нею буде непросто.
Ви знаєте, що додаток Д8 можна подати протягом 365 календарних днів, що йдуть за граничним терміном подання ПДВ-декларації за звітний період, в якому були порушені граничні терміни реєстрації ПН в ЄРПН. А це, як відомо, може відбутися лише після 1095 днів (лист Мінфіну від 31.01.2018 р. № 11310-09-10/2681, БЗ 101.16, 101.13).
Але навіть тоді додаток Д8 не надасть покупцеві право сформувати ПК за операцією (БЗ 101.23). Тобто витрачати сили на нього не варто.
