Роботодавець має рацію. І ось чому.
Дійсно, якщо лікарняний лист відкритий працівникові після закінчення робочого дня, то цей день: (1) у табелі робочого часу відображається як відпрацьований; (2) оплачується виходячи з умов трудового договору. Тобто простіше кажучи, працівникові за цей день нараховується зарплата.
Як відпрацьований (а не «непрацездатний») день він буде відображений і у звітності з ЄСВ.
Ідемо далі і дивимося на п. 3 Порядку № 1266. У ньому зазначено: «лікарняна» середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів перебування в трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.
До поважних причин, які виключаються із загальної кількості календарних днів у розрахунковому періоді, належать у тому числі й дні тимчасової непрацездатності. Але (!) щоб такі дні виключити з розрахунку, вони не мають бути відпрацьовані. Саме про це говорить нам п. 3 Порядку № 1266 (див. вище). А «наш» день-«накладка» відпрацьований!
Таким чином, для виключення з розрахункового періоду дня хвороби абсолютно недостатньо того, що він відмічений у лікарняному листі як день тимчасової непрацездатності. Умова для виключення: цей день не має бути відпрацьованим. Отже, в ситуації, описаній у запитанні, і зарплата за день-«накладку», і сам день-«накладка» беруть участь у розрахунку «лікарняної середньої».
