висновок документа
Виплачена працівнику сума компенсації за придбані ним товари (роботи, послуги) за рахунок власних коштів на користь роботодавця не є доходом, що оподатковується ПДФО та ВЗ
Чудова новина. Мінфін вкотре поставив на місце ДФСУ.
Згадайте: фіскали вже тривалий час твердять, що компенсація працівнику витрачених ним власних коштів на закупівлю товарів (робіт, послуг) для потреб підприємства має оподатковуватися ПДФО та ВЗ, намагаючись при цьому ситуацію з «кредитовим підзвітом» підтягнути під купівлю-продаж.
І повірте, ця їх тривала навіжена ідея змусила понервувати геть усіх роботодавців: хто, скажіть, хоча б раз не користувався грошима працівника, відкладаючи видачу підзвітних коштів на потім? Податківці направо й наліво встигли навидавати роботодавцям купу ІПК, активно вимагаючи в них оподатковувати ПДФО та ВЗ суми компенсації, що виплачуються працівникам за авансовими звітами.
Ми не раз критикували підхід податківців, виступаючи за відсутність оподатковуваного доходу (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 33, с. 27). А платники, що впіймалися на «ІПК-гачок», навіть встигли добитися справедливості в суді (див. рішення Полтавського окружного адмінсуду від 02.05.2018 р., постанову Харківського апеляційного адмінсуду від 12.07.2018 р. та ухвалу ВСУ від 08.08.2018 р.* у справі № 816/909/18 // «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 61, с. 24).
* Див. відповідно reyestr.court.gov.ua/Review/73733567, reyestr.court.gov.ua/Review/75325645 і reyestr.court.gov.ua/Review/75805368
Спіймавши в суді облизня, податківці, мабуть, вирішили заручитися підтримкою Мінфіну, спрямувавши йому на узгодження свої фантастичні домисли. Але Мінфін, на щастя, їх не погодив, а навів своє правильне бачення ситуації.
По-перше, порядок оподаткування суми відшкодування за товар не повинен ставитися в залежність від того, (1) було зроблено попередню виплату коштів під звіт чи (2) працівник витратив свої гроші, які потім відшкодовує роботодавець.
Хоча зобов’язати працівника купувати будь-що за свої роботодавець, звичайно, не може.
По-друге, вірний собі** Мінфін пояснив: у разі, якщо працівник за власні грошові кошти, у тому числі й із власної платіжної картки придбавав товар для потреб підприємства, він повинен подати до бухгалтерії авансовий звіт. Після його затвердження керівником підприємство має визнати перед працівником заборгованість за кредитом субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», тобто відображати у бухобліку суму відшкодування так само, як якби працівник витратив гроші, видані під звіт, або допустив перевитрату коштів у відрядженні.
** Див. лист Мінфіну від 01.12.2016 р. № 31-11170-16-29/34246.
По-третє, Мінфін звернув увагу податківців на висновки тих самих судів, згаданих вище, згідно з якими у разі виплати працівнику суми витрат, здійснених ним під час виконання трудових обов’язків на підприємстві (зокрема, на придбання канцелярських товарів, пального чи конвертів), такий працівник не отримує дохід.
І правильно підсумував: якщо підприємство визнає доцільність здійснених працівником на користь підприємства придбань за свій рахунок, то виплачена працівникові сума компенсації за придбані ним товари (роботи, послуги) не є доходом, що оподатковується ПДФО та ВЗ.
Сподіваємося, податківці не відмахнуться від позиції Мінфіну. Тож чекаємо зміни позиції ДФСУ, підтвердженням чого буде якщо не видання правильної ІПК, то хоча б видалення з БЗ 103.04 старої неправильної.
