висновок документа
Перекласифікацію кредиторської заборгованості за позиками від нерезидентів — асоційованих осіб без їх згоди в інструменти власного капіталу НП(С)БО не передбачають
Історія з курсовими різницями (КР) за позиками від засновників-нерезидентів триває*. За підтримкою фіскали звернулися до Мінфіну. Але, наскільки ми зрозуміли, схилити бухрегулятора на свій бік їм так і не вдалося. У чому суть проблеми?
* Див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 23, с. 4.
З позиції податківців, у разі отримання підприємством-резидентом кредитів, позик тощо від засновників-нерезидентів на умовах, що не передбачають погашення в найближчій перспективі, КР повинні потрапляти до складу іншого додаткового капіталу, а не до доходів/витрат звітного періоду. Посилаються фіскали при цьому на п. 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Мінфін же підкреслив: КР дійсно відносять до складу іншого додаткового капіталу. Проте лише у тому разі, коли вони виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України.
Тобто бухрегулятор підводить до того, що закордонна господарська одиниця (зокрема, дочірнє, асоційоване підприємство) — це об’єкт інвестування. Її інвестор — підприємство-резидент. Саме для інвестора, а не для об’єкта інвестування написано п. 9 П(С)БО 21.
У разі ж коли підприємство-резидент отримує позику від кредитора-нерезидента, об’єктом інвестування є саме воно. А його інвестором виступає такий нерезидент (у цьому випадку — засновник). Тому тут працює загальне правило п. 8 П(С)БО 21: КР від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображають у складі інших операційних доходів/витрат.
Для обґрунтування дохідності/витратності КР щодо позики від засновника-нерезидента можна звернутися до трактування понять «доходи» і «витрати». Наведено його в ст. 1 Закону про бухоблік**, п. 3 розд. I НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 5 П(С)БО 15 «Дохід» та п. 6 П(С)БО 16 «Витрати». Ці бухнормативи забороняють визнавати доходи у разі зростання капіталу за рахунок внесків власників, а витрати — у разі зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілення власниками.
** Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
Погодьтеся, отримання позики від іноземного засновника явно не є внеском, а його повернення — вилученням/розподіленням капіталу. Тобто супроводжуючі такий інвалютний кредит КР так само жодним чином власного капіталу не стосуються. Їх місце — в доходах/витратах. Тим більше якщо кредит отримано на звичайних умовах, що не відрізняються від ринкових.
Та й Мінфін, говорячи про відсутність у нацстандартах вимоги перекласифіковувати кредиторську заборгованість за позиками від пов’язаних нерезидентів без їх згоди в інструменти власного капіталу, тим самим підтверджує КР-доходи/витрати.
МСФЗшникам відбитися буде складніше. Щодо витрат § 4.25 Концептуальної основи фінзвітності виключає зменшення капіталу, пов’язаного з виплатами учасникам. І хоча повернення власникам їхніх «кровних» важко назвати виплатою, але КР з кредитом таки пов’язані.
Тішить те, що головні фіскали наказали своїм підлеглим узяти на озброєння лист Мінфіну, що коментується, і враховувати його вимоги під час проведення контрольно-перевірочної роботи, а також апеляційних процедур (див. лист ДФСУ від 12.03.2019 р. № 8008/7/99-99-15-02-02-17). А підштовхнув їх до такого кроку, очевидно, програш справ у судах***. ☺
*** Див., зокрема: reyestr.court.gov.ua/Review/78228215
