Отже, що таке гумор? У психологів, як завжди, є купа найрізноманітніших визначень, але якщо зібрати їх разом і виділити найголовніше, виявиться, що гумор — це здатність створювати і сприймати забавне, смішне. Ще кажуть — почуття гумору. І це визначення легко відсилає нас до слова «смішне». Але що стає смішним для людини? Тільки те, що її турбує, хвилює і зачіпає. І тут ми підходимо до цікавого — а навіщо нам взагалі гумор, що ми з його допомогою робимо? Автор як психотерапевт не надто прагне у цій невеликій замітці зупинятися на очевидних речах, на зразок того, що гумор допомагає налагоджувати стосунки або ж виявляти радість… Одразу скажу вам про речі більш злободенні.
По-перше, гумор допомагає скидати напругу. Сидите ви увесь такий напружений і задумливий, готуєтеся до перевірки, стукаєте по клавішах, праве око сіпається… Раптом до кімнати входить колега. «А що ти, — каже. — Перепив учора чи переїв, що сумний якийсь?». «Ішов би ти далі працювати, а то й тебе з’їм!» — кажете ви йому. І вже на душі якось трохи легше, світліше. Яку напругу було скинуто? Роздратування, навіть злість, породжені необхідністю робити те, що зовсім не хочеться. І ось так завжди. Коли людина жартує, вона щось скидає. Може, гнів, а може, вдячність, сексуальний інтерес… Гумор забезпечує нас можливістю виявляти соціально прийнятними способами те, що на перший погляд здається не дуже-то й соціально прийнятним.
Ось вітає співробітниця Іванченко свого шефа Петра Петровича з днем народження і жартує: «А найкращий подарунок для нас, звісно ж, ваш гарний настрій, адже у доброму гуморі ви завжди нас раніше додому відпускаєте». Тобто є у людини така необхідність, напруга «раніше додому піти», але як про неї безпосередньо скажеш, лячно ж? А жартома можна!
З одного боку, ця функція гумору — виражати нашу, тобто людську напругу, воістину корисна і прекрасна. Он як вона допомагає нам вибудовувати конструктивні стосунки і домагатися бажаного. З іншого боку, є й певна небезпека. І стократ страшнішою ця небезпека стає тоді, коли жартун сам не розуміє, яка саме напруга чи потреба стоїть за його жартом. По-перше, існує ймовірність, що його ніхто не зрозуміє, тож потребу задоволено не буде, але ще цікавіше друге, коли сама людина не зрозуміла, чого хотіла, зате всі навколо чудово зрозуміли. Он на нараді Сидорченку доручили печатку пильнувати, він, звичайно, весь запишався і загордився, а потім раптом сказав з посмішкою: «А що мені буде, коли я печатку випадково в унітаз змию?». Усі, звісно, посміялися, тільки після цього керівник іншому співробітнику печатку передовірив.
Тобто, ви собі жартуйте-жартуйте, щоб напругу скинути, але намагайтеся розуміти, що саме ви хочете за допомогою цього жарту досягти, для чого жартуєте.
А тепер ще дві функції гумору, які просто цікаві. Перша — переосмислення, гумор дозволяє нам подивитися на ту чи іншу ситуацію з іншої точки зору, адже будь-яка форма гумору ґрунтується на зламі очікувань. Тут згадується досить чорний американський анекдот: «Мій дідусь помер спокійно, уві сні… Але діти в його автобусі кричали». У першій половині жарту якось співчуваєш оповідачеві, його втраті… А в другій — бац! — і жах якийсь коїться. Зате печаль де й поділася. Ось так гумор за допомогою переосмислення дозволяє нам рухатися до нових сенсів, не зациклюватися занадто на негативних переживаннях, та й узагалі трохи розвиватися. До речі, почуття гумору дуже сильно і прямо пов’язане з креативністю.
І ще одна функція гумору — привертати увагу, отримувати визнання… Тут гумор — аналог павичого хвоста. Недарма ж багато хто з жінок саме почуття гумору вважають однією з найсексуальніших характеристик чоловіка. Отож більше про цю функцію ми тут нічого не скажемо, у нас професійне видання, а не якесь там іще… Проте скажемо про те, яким буває гумор і яким йому краще бути, щоб у вашому житті усе було гаразд.
Відомий фахівець у галузі психології гумору Р. Мартін пропонує ділити його на види за допомогою двох критеріїв: спрямованість і характер.
Якщо ваш гумор у своєму характері містить кепкування, сарказм, маніпуляції й при цьому спрямований на інших людей, то його можна назвати агресивним. Наприклад, невихований колега каже: «Що це ти, Іванченко, в такій гарній сукні сьогодні? Мужика давно не бачила, чи що?». Такий гумор, хоча він іноді й доречний у певних компаніях, проте здатний образити свого адресата, зачепити почуття. Отже, якщо ви помітили за собою схильність до агресивного гумору, то варто працювати над його переродженням в інші форми, про які ми розповімо далі. Агресивний гумор сприяє конфліктам, сваркам і навіть скандалам. Скидаючи напругу лише однієї зі сторін, він привносить напругу в самі стосунки. Якщо у персонажа з нашого прикладу є якийсь інтерес, наприклад, симпатія до колежанки Іванченко, роздратування, що вона не помічає усієї його чоловічої привабливості, то краще виражати це якимсь більш конструктивним способом, ніж принижувати об’єкт своєї симпатії.
Гумор глузливий, але спрямований на себе — самопринизливий. Зазвичай люди, які використовують цей стиль гумору, підлабузнюються перед іншими, принижуючи себе: «Знову я розсипала скріпки. Безрука, безнога, роззява… безскріпочна…». Хоча це може допомагати в окремих комунікативних ситуаціях, якщо людина постійно використовує такий стиль гумору, то її й справді починають розглядати як невдаху.
Два наступні види гумору мають підтримуючий характер. Вони спрямовані на те, щоб підтримати, а не висміяти когось. Якщо такий гумор спрямований на іншу людину, він називається афіліативним, якщо на себе — то просто самопідтримуючий.
— Ой, щось я скріпки розсипала.
— Це твій вклад в електронний документообіг.
— Так, я вклади люблю, а дивіденди мені належать?
Друга фраза в діалозі ілюструє афіліативний гумор, а третя — самопідтримуючий. Обидва стилі гумору, як бачите, оптимістичні й зосереджені на сильних сторонах людей, а не на їхніх вадах. Саме підтримуючий гумор може бути дуже корисний у комунікації та саморозвитку. Використовуйте підтримуючий гумор частіше, а принизливий рідше. До зустрічі! Не нудьгуйте! ☺
