Дохід підприємця-єдиноподатника визначається за фактом надходження грошових коштів на його рахунок (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ). Це стосується в тому числі й надходжень від експортних операцій. Саме дата надходження коштів і буде датою «єдиноподаткового» доходу (п. 292.6 ПКУ).
Валютні надходження єдиноподатнику від експорту підлягають обов’язковому продажу в частині 30 % (п.п. 1 п. 24 розд. ІІІ Положення № 5). Тому грошові кошти від такої операції надходять на рахунки експортера двома частинами.
Отже, у частині 30 % сума «єдиноподаткового» доходу визначається сумою гривень, які надійшли на поточний рахунок єдиноподатника від обов’язкового продажу валютних надходжень. На нашу думку, до цієї складової доходу слід уключити також комісію банку за продаж іноземної валюти.
Щодо решти 70 % валютних надходжень, єдиноподатнику слід застосовувати «валютні» правила. Згідно із цими правилами дохід, виражений в іноземній валюті, єдиноподатник перераховує у гривні за офіційним курсом НБУ до іноземної валюти на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ПКУ). Тобто 70 % валютних надходжень, які не підлягають обов’язковому продажу, потрібно перераховувати у гривні за курсом НБУ на дату надходження іноземної валюти на валютний рахунок.
Саме такий підхід до визначення «єдиноподаткового» доходу за експортною операцією пропонують фіскали у БЗ 107.04. При цьому додатні різниці, які виникають при перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, не є доходом підприємця-єдиноподатника (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 02.11.2018 р. № 4660/ІПК/26-15-13-06-12). Ба більше, підприємець-єдиноподатник узагалі такий перерахунок не здійснює (БЗ 107.04). Адже він не веде бухоблік і вимоги П(С)БО 21 на нього не поширюються.
Після того як буде визначено суму «єдиноподаткового» доходу окремо за «гривневою» (30 %) і окремо за «валютною» (70 %) частинами експортної виручки, єдиноподатник повинен визначити загальну суму «єдиноподаткового» доходу. Саме ця сума й буде сумою, яку підприємець-єдиноподатник повинен відобразити у Книзі обліку.
Суму «єдиноподаткового» доходу (сумарного доходу за «гривневою» і «валютною» частинами) експортер-безПДВшник відображає у графі 2 Книги обліку доходів, а експортер-ПДВшник — у графі 2 розділу І Книги обліку доходів і витрат.
А якщо підприємець-єдиноподатник захоче в подальшому продати також і решту 70 % валютних надходжень? У такому випадку підприємець-єдиноподатник, на нашу думку, повинен уключити до складу своїх доходів додатну різницю між сумою коштів, отриманих від продажу такої валюти, і сумою «єдиноподаткового» доходу, яку він раніше відобразив при надходженні такої валюти (за курсом НБУ).
Однак фіскали щодо ФОПів-єдиноподатників висловлюються ліберальніше: на їхню думку, додатна різниця від продажу банком іноземної валюти за дорученням ФОПа не є його «єдиноподатковим» доходом (БЗ 107.04).
Зауважте: щодо юросіб-єдиноподатників ситуація з добровільним продажем інвалюти дещо інакша. Їм самі фіскали наказують уключати до доходу різницю між продажною і балансовою вартістю інвалюти. Адже юрособи ведуть бухоблік і визначають курсові різниці згідно з П(С)БО 21. На думку фіскалів, додатні курсові різниці юрособи-єдиноподатники повинні включати й до «єдиноподаткового» доходу (БЗ 108.01.02).
На наш погляд, останній висновок сумнівний, бо ж при обрахунку курсових різниць додаткового надходження коштів не відбувається. Але якщо ви погоджуєтеся з фіскалами, то при подальшому добровільному продажу інвалюти до «єдиноподаткового» доходу вам потрібно включити лише різницю між доходом, отриманим від продажу цієї валюти, та доходом, отриманим від перерахунку такої інвалюти в гривні на дату закінчення попереднього звітного кварталу (БЗ 108.01.02).
