Що повинен пред’явити інспектор?

Напевно багато хто з вас чув, що трудовому перевіряючому для інспекційного відвідування достатньо лише службового посвідчення. Принаймні тільки про цей документ нам говорить п. 9 Порядку № 295. Погодьтеся, дуже екзотичне положення. У всі часи більшість перевіряючих приходили на перевірку не лише з «корочкою». Зазвичай вони зобов’язані надавати направлення, а іноді ще й копію наказу про призначення контрольного заходу.

Направлення потрібне як мінімум для того, щоб зрозуміти, що цікавитиме контролера. Від того, що буде написано в цьому документі, залежать повноваження інспектора. Що перевіряти, як і в якому обсязі. Також сюди підв’язується певний набір можливих санкцій.

Відчуйте різницю. За протиправне недопущення та/або створення перешкод для проведення трудової перевірки загрожує штраф у трикратному розмірі мінзарплати — 12519 грн. (абзац шостий ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Але за протиправне недопущення та/або створення перешкод для проведення трудової перевірки з питань оформлення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий час при фактичній роботі повний робочий час і з питань інших порушень з абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП світить штраф у стократному розмірі мінзарплати — 417300 грн. Тому знати предмет перевірки життєво необхідно!

До речі, на практиці інспектори все ж приходять на виїзні інспектування не лише з посвідченням, але й із направленням. Про необхідність наявності направлення нагадують Держпраці і деякі її управління*.

* Див. за посиланнями: dsp.gov.ua/uvaha-pidpryiemtsiv-do-vas-mozhut-zavit/ та lviv.dsp.gov.ua/?p=15381 відповідно.

Проблемне направлення

Тут саме час згадати про Закон № 877. «Трудовики» проводять перевірки у встановленому цим Законом порядку. Але! З урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами. Про це нам говорить ч. 4 ст. 2 Закону № 877.

Далі ч. 5 ст. 2 Закону № 877 наполягає на тому, що «особливі» органи (у тому числі й Держпраці) зобов’язані забезпечити дотримання вимог цілого ряду статей. Серед них нас повинні цікавити ч. 3 ст. 6, ч. 1 — 4 і ч. 6 ст. 7, а також ст. 10 Закону № 877.

Положення ст. 7 установлюють правила для розпорядчих документів контролюючих органів, ст. 6 — правила проведення позапланових заходів контролю, ст. 10 — права госпсуб’єкта, що перевіряється.

У такій ситуації застосування Закону № 877 до Держпраці трактують так: норм, перелічених у ч. 5 ст. 2 Закону № 877, представники цього державного органу дотримуватися зобов’язані, усі інші положення — не обов’язкові до застосування.

І саме так тлумачаться ці норми Закону № 877 щодо Держпраці в постанові ВС від 22.03.2018 р. у справі № 697/2073/17**.

** Див. за посиланням: reyestr.court.gov.ua/Review/72965403

У тому, що до переліку обов’язкових для Держпраці норм не входить ч. 5 ст. 7 Закону № 877, що передбачає обов’язок перевіряючих перед початком здійснення заходів контролю пред’явити керівникові госпсуб’єкта те саме направлення і надати йому копію цього документа.

Також ця частина ст. 7 Закону № 877 забороняє посадовій особі здійснювати будь-які контрольні дії без направлення. У свою чергу госпсуб’єктові надано право не допускати до заходу нагляду (контролю) без пред’явлення цього документа.

Проте на цьому історія не закінчується ☺. Річ у тому, що на згадку про направлення ми натрапляємо в інших статтях Закону № 877 (ср. ). У тому числі тих, під правове регулювання яких Держпраці потрапляє без усяких сумнівів.

Наприклад, ч. 3 ст. 6 Закону № 877 передбачає таке: госпсуб’єкт повинен ознайомитися з підставою для проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу держнагляду (контролю).

Що звідси випливає? Госпсуб’єкт повинен ознайомитися з направленням, його копія має бути надана, але в трудових перевіряючих немає обов’язку її надавати.

Звучить абсурдно! Але, судячи з усього, саме це написано в Законі № 877.

Ідемо далі. Дивимося в ст. 10 Закону № 877. Госпсуб’єкт має право, зокрема, не допускати до «перевірки» в разі, якщо

Але якщо представники держоргану не зобов’язані пред’являти це направлення, то як застосувати такі положення?

Тут можна навести такі аргументи:

— госпсуб’єкт повинен отримати копію направлення (ч. 3 ст. 6 Закону № 877). А виконання цього положення Закону № 877 перевіряючі Держпраці забезпечити зобов’язані;

— контролюючі органи (у тому числі й «трудовики») на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляють направлення (ч. 2 ст. 7 Закону № 877);

— є оригінали, отже, мають бути й копії. Відповідно направлення можна вважати документом, передбаченим Законом № 877, у межах права не допускати до проведення контрольного заходу зі ст. 10 Закону № 877;

— окрім перевіряючих, надавати направлення нікому.

Який контраргумент може використати представник Держпраці?

Раз він не зобов’язаний надавати вам копію направлення на інспекційне відвідування, то й норми про можливе недопущення до цього контрольного заходу на нього не поширюються.

Отже, виходить, що інспектор праці зобов’язаний надати службове посвідчення.

Водночас обов’язковість надання направлення під питанням.

Хоча на практиці інспектори Держпраці все ж пред’являють копію цього документа госпсуб’єктові.

Більше того, служба прямо вказує на те, що інспектор не має права проводити інспекційне відвідування без направлення..

І наостанок пам’ятайте: службове посвідчення інспектора праці може бути анульоване.

Тому обов’язково перевіряйте його дійсність на сайті Держпраці*. Там навіть можна побачити фотографію кожного інспектора. Також є можливість перевірити посвідчення в телефонному режимі**.

* Див. за посиланням: dsp.gov.ua/informatsiia-pro-sluzhbovi-posvidchennia-inspektoriv-pratsi/

** Див. контактний телефон за посиланням: dsp.gov.ua/do-uvahy-robotodavtsiv/

Службове посвідчення не значиться в переліку, опублікованому на офіційному сайті Держпраці? Зателефонувавши за номером, зазначеним на сайті Держпраці, ви отримали відповідь, що таке посвідчення не видавалося/анульоване?

Ви маєте повне право не допускати до інспектування «інспектора» із сумнівними документами.