* Див. постанову ВС від 23.09.2019 р. у справі № 534/1041/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/84512229
Позиції сторін
Фізособа заявляє, що працювала на підприємстві без документального оформлення трудових відносин. Жодних коштів за весь період роботи їй не виплачено. Як крайній та єдиний можливий захід, почала здійснювати відеозйомку на мобільний телефон з метою використання в суді для встановлення факту перебування у трудових відносинах.
Підприємство наполягає на тому, що фізособа ніколи не перебувала з ним у трудових відносинах, а відвідування його офісу носило кількаразовий характер з метою оформити з нею договір підряду.
Вирішення справи судом
Верховний Cуд погодився з апеляційним судом, що надані особою відеозаписи не можна вважати належними, допустимими та достатніми доказами, а також вони не можуть бути взяті за єдину основу для задоволення позовних вимог про встановлення факту трудових відносин.
Належними доказами існування трудових відносин, на думку ВС, є докази щодо: допущення працівника до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку, виплата зарплати, наявність труддоговору, наказу про прийняття на роботу.
Думка редакції
Ця справа має стати уроком тим особам, які погоджуються працювати без оформлення трудових відносин. Отже є фізособа, яка прагнула працювати за трудовим договором. Незважаючи на те, що при прийнятті на роботу цей договір так і не був укладений, вона ходила на роботу (майже чотири місяці) без офіційного працевлаштування, та ще й не отримувала зарплату. Згодом вона почала знімати на телефон свої розмови з директором (про те, коли ж її вже приймуть на роботу), з іншими працівниками підприємства, своє робоче місце. Відеозаписи (оптичний диск) передано суду.
Та все це виявилося марним. На жаль, але відеозаписи спілкування фізособи в бухгалтерії підприємства та в кабінеті директора, а також з працівниками підприємства на підтвердження виконання роботи та перебування на робочому місці за графіком роботи підприємства суд визнав неналежними та недостатніми доказами.
Інших доказів не виявилося. Адже свідки у справі — інші працівники підприємства твердили, що фізособа запрошувалася на підприємство для надання послуг у сфері ІТ, була присутня на нарадах, які проводилися в кабінеті директора, навіть користувалася на підприємстві вільним комп’ютером, але про те, що фізособа перебувала у трудових відносинах, їм нічого не відомо.
Факт перебування фізособи на підприємстві директор пояснив тим, що він мав намір укласти із фізособою договір підряду, проте остання не надала йому конкретних пропозицій, тому їх співпраця завершилася на стадії обговорення.
Звісно, що відеозаписи з камер відеоспостереження, на дослідженні яких наполягала фізособа, як на доказ дотримання нею розпорядку робочого дня на підприємстві не збереглися. Наказів не було, заробітна плата не нараховувалася, не виплачувалася. І кінці у воду. ☹
А чи був вихід у фізособи у цій ситуації. Гадаємо, що так, якби вона звернулася до Держпраці з повідомленням про порушення щодо неї правил оформлення трудових відносин. Можливо, у цьому випадку фіксація факту перебування на робочому місяці особи, опитування її та інших працівників підприємства дали б інакші результати. Та й записи відеокамер могли б бути наявними.
