Виробничі втрати

Втрати від браку

Браком у виробництві вважають продукцію, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначений рахунок 24 «Брак у виробництві». На цьому рахунку ведуть аналітичний облік втрат від браку за видами виробництв, видами бракованої продукції (робіт), а також за причинами та винними особами.

Втрати від браку щомісячно списують з рахунка 24. Такі втрати включають до витрат того ж місяця, в якому був виявлений брак (у тому числі за пред’явленими претензіями покупців). Таким чином, на кінець місяця сальдо за рахунком 24 бути не повинно.

За дебетом рахунка 24 показують собівартість остаточного браку. Якщо брак належить до виправного, то за дебетом рахунка 24 акумулюють тільки витрати, пов’язані з виправленням такого браку. А ось витрати, що сформували собівартість безпосередньо самих виробів і напівфабрикатів, які піддаються виправленню, продовжують обліковувати на рахунку 23 у складі виробничої собівартості продукції, що випускається.

Технічно неминучий брак. Втрати від технічно неминучого невиправного браку, а також витрати на виправлення технічно неминучого браку списують наприкінці місяця до складу виробничої собівартості продукції, що випускається, тобто в дебет відповідного субрахунку рахунка 23. Якщо підприємство не виділяє втрати від браку в окрему статтю калькуляції, воно такі витрати включає до складу загальновиробничих витрат (Дт 91 — Кт 24).

Приклад 1. На підприємстві виявлено технічно неминучий (нормативний) брак.

1. Собівартість бракованих виробів, які не підлягають виправленню, становить 1800 грн.

У результаті розібрання бракованих виробів отримано відходи (матеріали), які оприбутковано за вартістю їх можливого використання в сумі 200 грн.

2. Частина забракованої продукції в межах допустимих норм технічно неминучого браку підлягає виправленню.

При цьому витрати на виправлення браку становили 1764 грн., у тому числі:

— матеріали — 200 грн.;

— заробітна плата — 1200 грн.;

— нарахування ЄСВ на заробітну плату робітників — 264 грн.;

— загальновиробничі витрати — 100 грн.

Таблиця 1. Облік технічно неминучого браку

Непередбачений (випадковий, наднормативний) внутрішній брак. Такий брак у виробництві може виникнути:

— з вини працівників підприємства;

— з вини постачальників матеріалів (напівфабрикатів, комплектуючих виробів);

— унаслідок виробничих факторів (наприклад, неточної роботи обладнання, гарантійний строк експлуатації якого сплив і норми браку щодо якого не переглянуті);

— унаслідок форс-мажорних обставин.

Непередбачений внутрішній брак також поділяють на виправний та остаточний. Відмітною особливістю його обліку є два моменти:

— тут, зазвичай, є винна у виникненні браку особа;

— суму втрат від непередбаченого браку не включають до виробничої собівартості продукції.

Приклад 2. На підприємстві виявлено брак продукції, який визнано непередбаченим остаточним.

Собівартість бракованих виробів становить 2400 грн. Сума «вхідного» ПДВ за бракованою продукцією, раніше віднесеного в податковий кредит, — 200 грн.

Вартість послуг сторонньої організації з розібрання бракованої продукції — 240 грн. (у тому числі ПДВ — 40 грн.). У результаті розібрання бракованих виробів отримано відходи (матеріали). Такі відходи оприбутковані за справедливою вартістю 300 грн.

Варіант 1. Винна особа відсутня.

Варіант 2. Суму втрат від браку в розмірі 2000 грн. на підставі заяви винуватця браку, утримано з його заробітної плати.

Таблиця 2. Облік непередбаченого невиправного браку

Приклад 3. На підприємстві виявлено брак продукції, який визнано непередбаченим виправним.

Сума «вхідного» ПДВ за бракованою продукцією, раніше віднесена в податковий кредит, — 2360 грн.

Витрати на виправлення бракованої продукції становили 5132 грн., у тому числі:

— матеріали — 4000 грн.;

— заробітна плата — 600 грн.;

— відрахування єдиного соціального внеску із заробітної плати — 132 грн.;

— загальновиробничі витрати — 400 грн.

Сума «вхідного» ПДВ, раніше включена до податкового кредиту, за матеріалами, використаними для виправлення браку, — 800 грн.

Варіант 1. Винна особа відсутня.

Варіант 2. Винна особа — працівник підприємства частково відшкодовує витрати на виправлення браку в межах свого середньомісячного заробітку. Грошові кошти в сумі 5000 грн. внесено працівником до каси підприємства.

Таблиця 3. Облік непередбаченого внутрішнього виправного браку

Технологічні втрати

До технологічних втрат належать втрати, обумовлені рівнем розвитку техніки, пов’язані з технологічними процесами виготовлення деталей, вузлів, виробів.

Технологічні втрати не відображають на рахунку 24. Обліковані за дебетом рахунка 23 технологічні втрати щомісяця повністю відносять на собівартість випуску продукції.

У незавершеному виробництві ці втрати можуть залишатися тільки в тому випадку, якщо випуск цієї продукції відсутній, а також при індивідуальному виробництві, за умови, що вони відносяться до певного, ще не закінченого виробництвом замовлення.

Незалежно від місця виявлення технологічні втрати відносять на витрати цехів-винуватців. Виняток становлять втрати, що відбулися з вини цехів допоміжного виробництва. Їх включають до витрат основного виробництва, де вони виявлені.

Втрати від простоїв

Під простоєм розуміють тимчасове зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою чи іншими обставинами.

Залежно від обставин простій може виявитися нетривалим (декілька годин/днів) або тривалим (декілька місяців).

За загальним правилом з п.п. 15.9 П(С)БО 16 оплату простоїв відносять до складу ЗВВ (Дт 91). Сюди ж відносять і нарахування на фонд оплати праці виробничого і загальновиробничого персоналу (Дт 91 — Кт 651).

А що далі робити з накопиченими на рахунку 91 сумами?

У тому випадку, коли простій нетривалий, процес виробництва на підприємстві повністю не зупиняється, як і раніше, йде виготовлення продукції, а отже, формується її собівартість (Дт 23). Тому заробітну плату працівників, які простоюють, з нарахуваннями на неї з рахунка 91 списують (у складі інших ЗВВ після їх розподілу):

— до виробничої собівартості продукції (Дт 23 — Кт 91) — у частині постійних розподілених ЗВВ;

— на собівартість реалізованої продукції (Дт 901 — Кт 91) — у частині постійних нерозподілених загальновиробничих витрат.

Є й інший варіант обліку нерозподілених ЗВВ у «безреалізаційний» період. Він полягає в тому, що такі витрати визнають іншими витратами операційної діяльності і відображають на однойменному субрахунку 949 (Дт 949 — Кт 91).

А ось в умовах тривалого зупинення діяльності підприємства (його структурного підрозділу), коли продукція взагалі не випускається, віднести витрати на оплату часу простою виробничих робітників до складу собівартості продукції (відобразити за Дт 91) не можна, зважаючи на відсутність об’єкта витрат. За таких обставин витрати на оплату простою персоналу основного і допоміжних виробництв списують у дебет субрахунку 949 (Дт 949 — Кт 91).

У цілому такий же підхід зберігається в частині відображення в обліку інших виробничих і загальновиробничих витрат (витрат на амортизацію необоротних активів, утримання виробничих приміщень тощо).

Що стосується витрат на оплату простоїв персоналу управління підприємством та служби збуту, витрат на утримання адміністративних і збутових приміщень, їх відображають, як завжди, на рахунках 92 і 93 відповідно.

Приклад 4. У звітному періоді на підприємстві:

варіант 1 — зупинено виробництво продукції;

варіант 2 — простоювали окремі працівники та/або одна або декілька одиниць обладнання.

Таблиця 4. Облік витрат при простої виробництва