Фонд оплати праці та його структура

А розпочнемо ми з визначення поняття «заробітна плата», яке дає Закон про оплату праці. Так, згідно зі ст. 1 цього Закону заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Для цілей планування та регулювання витрат підприємства на оплату праці, а також для правильного оподаткування заробітної плати та складання звітності необхідно розуміти, які виплати входять до фонду оплати праці. Давайте розбиратися. А допоможуть нам у цьому Закон про оплату праці та Інструкція № 5.

4.1. Виплати, що входять до фонду оплати праці

Спочатку на рис. 4.1 розглянемо, які складові фонду оплати праці визначає ст. 2 Закону про оплату праці, а потім охарактеризуємо кожен із цих елементів.

Фонд основної заробітної плати

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) (ч. 1 ст. 2 Закону про оплату праці, п. 2.1 Інструкції № 5).

Розширений склад виплат, що входять до фонду основної заробітної плати, знаходимо в п. 2.1 Інструкції № 5. До них, зокрема, належать:

— винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво;

— суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), якщо вони є основною заробітною платою;

— гонорари штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на цьому підприємстві;

— оплата при переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилася браком, не з вини працівника;

— оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

— оплата праці за час перебування у відрядженні;

— вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці.

Фонд додаткової заробітної плати

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій (ч. 2 ст. 2 Закону про оплату праці, п. 2.2 Інструкції № 5).

Виплати, які входять до фонду додаткової заробітної плати, знаходимо в п. 2.2 Інструкції № 5. Ось основні з них:

— надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством. Це можуть бути: доплати і надбавки за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких і шкідливих (особливо важких та особливо шкідливих) умовах праці, інтенсивність праці, роботу в нічний час, інші надбавки та доплати, передбачені законодавством, включаючи доплату до розміру МЗП;

— премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування;

— відсоткові та комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу);

— оплата роботи в надурочний час, у святкові та неробочі дні в розмірах і за розцінками, встановленими чинним законодавством;

— суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників;

— суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати;

— вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундирування, що можуть використовуватися поза робочим місцем та залишаються в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами;

— оплата за невідпрацьований час. Це можуть бути: відпускні та компенсація за невикористану відпустку; оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством; оплата пільгового часу неповнолітнім; оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку; оплата періоду проходження медичного огляду; оплата простоїв не з вини працівника тощо.

Більше про окремі складові додаткової заробітної плати див. у розділі 9 на с. 63.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені норми (ч. 3 ст. 2 Закону про оплату праці, п. 2.3 Інструкції № 5).

Перелік виплат, які включаються до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат, містить п. 2.3 Інструкції № 5. Зокрема, ними є:

— нарахування за невідпрацьований час працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках;

— винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Це можуть бути: винагороди за підсумками роботи за рік; щорічні винагороди за вислугу років; премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, освоєння та впровадження нової техніки і технології, виконання важливих та особливо важливих завдань; одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат), тощо;

— матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом);

— виплати соціального характеру в грошовій і натуральній формах. До них, зокрема, належать: витрати в розмірі страхових внесків підприємств на користь працівників, пов’язані з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна); оплата або дотації на харчування працівників; оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах; вартість путівок працівникам та членам їх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії; вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування; оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, абонементів у групи здоров’я тощо.

Потрібно враховувати, що не всі виплати, які здійснюються на користь працівника підприємства, належать до фонду оплати праці. «Відсіяти» незарплатні виплати допомагає розд. 3 Інструкції № 5.

4.2. Виплати, що не включаються до фонду оплати праці

Тепер поговоримо про виплати, які проходять повз фонд оплати праці. Так, до нього не включаються, зокрема:

— допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування;

— оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства;

— внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей;

— одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію, згідно з чинним законодавством та колективними договорами;

— суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору;

— суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні;

— витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов’язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом;

— витрати на відрядження: добові, вартість проїзду, витрати на наймання житла;

— надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством;

— вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією;

— вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв’язку зі специфікою роботи);

— витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом;

— компенсація працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту;

— вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників;

— витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

— позики, видані працівникам підприємств для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства;

— вартість житла, переданого у власність працівникам;

— витрати підприємств на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров’я;

— матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання тощо.