висновок документа
При списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які проведено не в повному обсязі, не відбувається повернення сум ПДВ, сплачених при ввезенні товарів та зазначених у митній декларації (МД). Тому підстав для коригування податкового кредиту (ПК), сформованого на підставі отриманої МД, не виникає
У листі, що коментується, фіскали вчергове звернулися до теми списання кредиторської заборгованості платника ПДВ перед нерезидентом. Отже, платник ПДВ імпортував товар, але оплату за нього не здійснив або здійснив її не повністю. Згодом така заборгованість визнається безнадійною на підставі п.п. 14.1.11 ПКУ, і резидент-імпортер списує її у своєму обліку.
А що буде при цьому з ПДВ? У загальному випадку, коли відбувається списання кредиторської заборгованості за отриманими і не оплаченими товарами від резидента, фіскали вимагають від покупця коригувати (зменшувати) ПК, сформований при оприбуткуванні таких неоплачених товарів (БЗ 101.23). Однак у нашій ситуації, коли йдеться про списання заборгованості за отриманими і не оплаченими товарами від нерезидента, фіскали не вбачають підстав зменшувати ПК.
Імовірно, для фіскалів ці дві ситуації відрізняються тим, що у випадку із придбанням у резидента сума ПДВ, уключена покупцем до складу ПК, є складовою суми грошових коштів, які цей покупець мав би сплатити постачальнику, але не сплатив*.Натомість у випадку імпорту сума ПДВ сплачується не на рахунок нерезидента, а безпосередньо до бюджету, при митному оформленні товарів (пп. 206.1, 187.8 ПКУ). І та обставина, що в подальшому імпортер не здійснив чи не повністю здійснив розрахунки з нерезидентом, на сплаті «імпортного» ПДВ до бюджету ніяк не відображається.
* Що не впливає на сплату ПДВ до бюджету: ПДВ потрапив туди від постачальника за першою подією — відвантаженням товару.
На нашу ж думку, не має значення, яка заборгованість — «резидентська» чи «нерезидентська» — списується платником. ПКУ в будь-якому випадку не містить вимоги зменшувати ПК при такому списанні. Однак подякуємо фіскалам, що вони погоджуються із цим принаймні щодо «нерезидентської» заборгованості. Зрештою, саме ця заборгованість наразі є об'єктом нашої уваги.
Підставою для ПК при імпорті товарів була МД, у якій відображено суму «ввізного» ПДВ, сплаченого на митниці (п. 201.12 ПКУ). Тож якщо було здійснено належне митне оформлення імпортних товарів і сплачено «ввізний» ПДВ, наявні усі підстави відображати ПК на дату такої сплати (абзац четвертий п. 198.2 ПКУ). А подальше списання заборгованості перед нерезидентом залишає «імпортний» ПК недоторканим.
У цьому питанні висновок фіскалів не є революційним, аналогічну позицію вони висловлювали і раніше. Наприклад, у листі ДФСУ від 27.12.2017 р. № 3173/6/99-95-42-03-15/ІПК, листах ГУ ДФС у Закарпатській обл. від 12.04.2018 р. № 1538/ІПК/10/07-16-12-01-10 і від 08.06.2018 р. № 2534/ІПК/07-16-12-01-10 та у БЗ 101.10. Тож можемо лише констатувати, що фіскали залишаються вірними своїй попередній позиції.
Однак не плутайте списання заборгованості за імпортні товари зі списанням самих імпортних товарів у випадку їх псування, викрадення чи інших подібних обставин. Бо ж для імпортних товарів, як і для всіх решти ПДВ-придбань, право на ПК діє лише у випадку, коли платник використовує такі товари в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (п. 198.3 ПКУ).
Тому списання імпортних товарів у зв’язку з негосподарським використанням — це пряма підстава компенсувати ПК, відображений при придбанні таких товарів, відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ПКУ (див. БЗ 101.13 і лист ДФСУ від 16.01.2019 р. № 165/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).
