Нагадаємо, що дію ПДВ-пільги, передбаченої для операцій з постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 (згідно з УКТ ЗЕД), продовжено до 1 січня 2022 року (п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, див. також лист ДФСУ від 29.12.2018 р. № 5482/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Абзацом третім п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, як і раніше, передбачено, що платник може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви.
Та чи залишилось наразі таке право на відмову у світлі нової редакції п. 30.4 ПКУ? Адже з 01.01.2019 р. у зазначеному пункті прописано, що платник вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено ПКУ.
Тож законодавець прописав у загальній нормі п. 30.4 ПКУ, що від податкових пільг з ПДВ платник не має права відмовлятися. Таке уточнення — відгомін давньої позиції фіскалів. Фіскали вже багато років наполягали, що ПДВ-пільги надаються не платникам, а визначаються за операціями і застосовуються в обов’язковому порядку без можливості відмовитися від них (БЗ 101.12, втратила чинність з 01.01.2019 р., див. також роз’яснення ГУ ДФС у Київській обл. від 16.11.2017 р.*).
* Див.: http://kyivobl.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/316908.html.
Чи стосується новоспечена офіційна заборона на відмову від ПДВ-пільг «вугільної» пільги? Тобто тієї пільги, можливість відмовитися від якої прямо прописана в ПКУ. Формально виходить, що право відмовитися від цієї пільги у постачальників вугілля залишається. І не тільки тому, що право на таку відмову, як і раніше, передбачено у п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ. Відмова від «вугільної» пільги також можлива, враховуючи цікаве формулювання нової редакції п. 30.4 ПКУ.
Пояснимо. У редакції, що діяла до 01.01.2019 р., згідно з п. 30.4 ПКУ платник мав право відмовитися від використання податкової пільги, якщо інше не передбачено ПКУ. Тобто раніше п. 30.4 ПКУ дозволяв відмовлятися від пільги в будь-якому випадку, крім тих випадків, коли ПКУ прямо передбачено заборону на відмову від пільги. Але коли це ПКУ забороняв відмовлятися від якоїсь пільги? Фіскали стверджували, що таку заборону встановлено власне механізмом застосування певних пільг згідно з ПКУ. І серед пільг, від яких заборонено відмовлятися, вони називали встановлення зниженої ставки ПДВ та звільнення певних операцій від сплати цього податку (БЗ 101.12, діяла до 09.12.2015 р.).
Тепер же (починаючи з 01.01.2019 р.) п. 30.4 ПКУ проголошує, що платник має право відмовлятися від пільг, крім пільг з ПДВ. Як у цьому випадку розуміти застереження «якщо інше не передбачено ПКУ»? Виходить, що наразі це застереження не тільки забороняє відмовлятися від пільг, коли ПКУ прямо встановлено таку заборону, але і дозволяє відмовлятися від ПДВ-пільг, коли ПКУ прямо встановлено можливість від них відмовлятися!
Тож фактично «за сукупністю» вищезазначених факторів постачальники вугілля і надалі можуть відмовлятися від ПДВ-пільги, передбаченої для них п. 45 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.
Схоже, що фіскали також схиляються до аналогічного висновку. Так, у листі ДФСУ від 29.12.2018 р. № 5484/6/99-99-15-03-02-15/ІПК вони, як і раніше, говорять про можливість відмовитися від «вугільної» пільги. Незважаючи на те, що в ньому йдеться про продовження «вугільної» пільги, про зміни, внесені з початку року у п. 30.4 ПКУ, фіскали жодним словом не згадують. А у новенькій БЗ 101.04 фіскали прямо говорять про право платника відмовитися від «вугільної» ПДВ-пільги після 01.01.2019 р.
Тож фактично змінами у п. 30.4 ПКУ законодавець легалізував наявний до 2019 року стан речей: коли від «вугільної» ПДВ-пільги можна відмовлятися, а від решти ПДВ-пільг — ні.
