Звіт про суми податкових пільг

Хто подає Звіт

Суб’єкти господарювання, що користуються пільгами і не сплачують до бюджету суми податків/зборів (далі — пільговики), повинні:

— вести облік податкових пільг відповідно до Порядку № 1233* (п. 30.6 ПКУ);

* Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233.

— звітувати про пільги перед контролюючими органами (п.п. 16.1.6 ПКУ), подаючи Звіт про суми податкових пільг (далі — Звіт про пільги, «пільговий» Звіт) за формою, наведеною в додатку до Порядку № 1233.

Таким чином, звітувати зобов’язані суб’єкти господарювання — пільговики. У свою чергу, суб’єктами господарювання (згідно зі ст. 55 ГКУ) є:

(1) юридичні особи: державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи;

(2) фізичні особи-підприємці.

Тому підприємці також повинні подавати Звіт.

Строки подання

Згідно з п. 3 Порядку № 1233 «пільговий» Звіт:

— складають з початку року наростаючим підсумком: за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців (у гривнях) і

— подають щоквартально протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду.

Ну а оскільки граничний строк подання річного «пільгового» Звіту припадає на 9 лютого (суботу) і за ним (як за податковими деклараціями) працює правило «святково-вихідних» перенесень з п. 49.20 ПКУ, то

Врахуйте: при складанні Звіту користуються «найсвіжішими» Довідниками пільг і, зокрема, при заповненні Звіту за 2018 рік — Довідниками пільг № 91/1 і 91/2 станом на 01.01.2019 р. (БЗ 135.02).

«Пільговий» Звіт і «прибутківці»-пільговики. Щоправда, для «прибутківців»-пільговиків ситуація виходить дивною.

Нагадаємо, що в недалекому 2017-му контролери дозволяли «прибутківцям»-річникам подавати річний «пільговий» Звіт синхронно з «прибутковою» декларацією за рік, тобто в 60-денний строк. При цьому об’єктивно мотивували таке відстрочення в поданні тим, що суму пільг з податку на прибуток «прибутківці»-пільговики зможуть визначити тільки (!) за підсумками року — за даними річної декларації та її «пільгового» додатка ПЗ (див. консультацію в БЗ 102.23.01, переміщену в «недіючі»).

Проте натомість у свіжій консультації БЗ 102.23 про строк подання річного «пільгового» Звіту «прибутківцями»-пільговиками сказано нечітко, а тільки «загалом» роз’яснюється, що пільги потрібно відобразити у Звіті за підсумками року.

Зважаючи на це спокійніше річний «пільговий» Звіт (з уже порахованими (!) пільгами з податку на прибуток) «прибутківцям»-пільговикам подати в 40-денний «квартальний» строк. Тобто раніше власне річної декларації з прибутку. Останню, нагадаємо, «прибутківці» (квартальники/річники) подають у 60-денний строк, тобто до 1 березня включно (пп. 49.18.3, 49.18.6 ПКУ). А якщо контролери висловляться прямо «за» 60-денний строк, то ми вас повідомимо.

Утім, хочемо трохи заспокоїти: погрішності в річному «пільговому» Звіті не страшні. Усе тому, що помилки в «пільговому» Звіті можна виправити тільки в межах року (врахувати їх при складанні наступного Звіту в межах року). А ось виправити торішні помилки не вийде, оскільки форма Звіту не містить для цього необхідних рядків. Та й самоуточнитися через УР за минулі періоди не вийде, оскільки можливості подати уточнюючий «пільговий» Звіт не передбачено. До того ж,

Про те ж говорять і контролери (БЗ 135.02).

Щоправда, не забувайте про наростаючий підсумок (що «пільговий» Звіт протягом року складають «по наростаючій»). А тому якщо, наприклад, у I кварталі користувалися пільгами, а далі припинили, потім весь рік все одно щокварталу потрібно подавати «пільговий» Звіт. Причому краще «подати» Звіт (навіть з неточностями в сумах), ніж «не подати взагалі». Інакше можуть оштрафувати за неподання/несвоєчасне подання (див. наступне запитання).

Відповідальність за неподання

Оскільки «пільговий» Звіт є податковою декларацією (п. 46.1 ПКУ), то:

— за його неподання/несвоєчасне подання загрожує фінансова відповідальність — штраф у розмірі 170 грн. як за неподання декларації, а за повторне порушення протягом року — штраф у розмірі 1020 грн. (за п. 120.1 ПКУ), а

— для посадових осіб підприємств, установ, організацій — ще й адміністративна відповідальність — адмінштраф за порушення порядку ведення податкового обліку в розмірі від 85 до 170 грн. (за ст. 163¹ КпАП) (БЗ 138.01). Причому зі сплатою (більшого ніж (!) сам адмінштраф) судового збору в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня для працездатних громадян (у 2019 році це: 1921 грн. х 0,2 = 384,20 грн.) згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-V. Оскільки такий адмінштраф накладається судом на підставі протоколів про адміністративні правопорушення, складених податковими органами (ст. 221, 255 КпАП).

Сплачують штрафи за неподання/несвоєчасне подання «пільгового» Звіту за кодом бюджетної класифікації «21081100» (лист ДФСУ від 17.01.2018 р. № 1390/7/99-99-12-02-04-17).

До того ж, оскільки «пільговий» Звіт — податкова декларація, то через його неподання/несвоєчасне подання податківці можуть проводити перевірки: камеральну на предмет своєчасності подання декларацій (п.п. 75.1.1 ПКУ) і позапланову документальну (п.п. 78.1.2 ПКУ). Причому перевіряти можуть як юросіб, так і фізосіб (див. БЗ 136.06).

Адмінштраф

Згідно зі ст. 163¹ КпАП адмінштраф (у розмірі 85-170 грн.) накладається за відсутність податкового обліку, порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій. Тобто

Про застосування адмінштрафу за ст. 163¹ КпАП до керівника й головного бухгалтера твердять і контролери (БЗ 138.03). Тим паче, що на «пільговому» Звіті повинні стояти два підписи: керівника та головного бухгалтера, тобто двох «перших осіб».

Тому і протоколів про адміністративні правопорушення (за формою додатка 1 до Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Мінфіну від 02.07.2016 р. № 566) податківці в такому разі складуть два: і на керівника, і на головбуха. Адже відповідно до п. 2 розд. II цієї Інструкції при здійсненні адміністративного правопорушення декількома особами на кожного порушника складають окремий протокол.

Суди — «за» малозначність. Утім, врахуйте, що самостійно податківці оштрафувати не можуть. Адже притягнення до адмінвідповідальності (накладення адмінштрафу) відбувається за певною процедурою. І після того, як контролери виявили порушення (склали адмінпротокол), справа про адміністративне правопорушення передається до суду, який повинен прийняти рішення і винести постанову у справі (ст. 221 КпАП).

У свою чергу, розглядаючи справу, зазвичай,

яке слугує пом’якшуючою обставиною згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КпАП. А тому служителі Феміди можуть визнати, що правопорушення носить незначний характер (визнати малозначність правопорушення згідно зі ст. 22 КпАП), і звільнити порушника від адмінвідповідальності: замість штрафу обмежитися усним зауваженням*. Тож присудження адмінштрафу — за судом. Ну а розкаявшись у скоєному, можна отримати не штраф, а зауваження.

* Див. http://reyestr.court.gov.ua/Review/57326856, http://reyestr.court.gov.ua/Review/78002385 і http://reyestr.court.gov.ua/Review/76525685.

Підприємцеві «не світить» адмінштраф. А ось підприємці щодо адмінвідповідальності можуть не переживати, до них адмінштраф не застосовується. Усе тому, що суб’єкт адміністративного проступку — спеціальний і чітко визначений ст. 163¹ КпАП — це керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, зокрема, головні бухгалтери. А ось підприємці тут не згадуються — для них адмінвідповідальність не передбачена.

Тим паче, що в тих випадках, коли адмінвідповідальність стосується підприємців, звичайно є в КпАП пряме застереження (як наприклад, у «трудовій» ст. 41, «відхідній» ст. 82, «перевізній» ст. 133¹ та інших статтях КпАП). Стаття 163¹ КпАП згадки про підприємців не містить.

До того ж, і податківці з приводу притягнення підприємців до адмінвідповідальності співзвучно зазначають, що для підприємців адмінвідповідальність також передбачена «валютними» ст. 162^1, 162², ПДФО-ст. 163⁴, ЄСВ-ст. 165¹, «готівковою» ст. 163¹⁵ КпАП (БЗ 138.03). Тому адмінштраф за ст. 163¹ КпАП до підприємців незастосовний.

Строки давності для штрафів

Оскільки неподання «пільгового» Звіту, як зазначалося, може спричинити штраф за неподання (170 грн.), а для посадових осіб підприємств ще й адмінштраф, розглянемо строки давності для кожної санкції.

Штраф за неподання/несвоєчасне подання (170 грн.). Строки давності для штрафів визначені ст. 114 ПКУ і відповідають строкам давності, встановленим ст. 102 ПКУ. А отже, в загальному випадку становлять 1095 днів з граничного строку подання податкової декларації.

Проте в тому випадку, якщо податкова декларація взагалі не подана, зважаючи на відсилання п. 102.1 ПКУ до випадків-винятків з п. 102.2 ПКУ (і зокрема випадку неподання декларації з п.п. 102.2.1 ПКУ), контролери роз’яснюють, що застосування штрафів узагалі не обмежене строками давності (БЗ 138.01). Тому, на жаль, контролери можуть штрафувати «безстроково». І якщо порушення буде виявлено, від штрафу складно відкрутитися. ☹

Адмінштраф. Несвоєчасне подання/неподання декларацій належить до порушень, що мають разовий характер (БЗ 138.03; лист ДФСУ від 23.10.2014 р. № 5554/6/99-99-17-01-02-16). Ну а за разовими правопорушеннями (якщо справи підвідомчі суду, ч. 2 ст. 38 КпАП)

При цьому «граничні» 3 місяці (у межах яких може накладатися адмінштраф) відлічують (!) з дня вчинення правопорушення таким чином:

— при несвоєчасному поданні Звіту — з дня фактичного подання;

— при неподанні Звіту — з дня, що настає за граничним строком подання.

Виходить, якщо адмінштраф за неподання «пільгових» Звітів за I квартал/півріччя 2018 року досі не наклали, зараз його вже податківці не вправі застосувати, оскільки (з граничного строку подання) минув 3-місячний строк давності для штрафу. Тож адмінвідповідальність у цьому випадку більше не загрожує.

А якщо податківці після 3 місяців «намалюють» адмінштраф, про це варто натякнути суду, що адмінштраф «прострочений» («старше за 3 місяці») і застосовувати його підстав немає. Причому суди закривають справу і в тих випадках, коли «своєчасно» складений податківцями протокол надійшов до суду «несвоєчасно» — після 3 місяців (постанова Першотравневого міськрайонного суду Миколаївської обл. від 18.01.2019 р. у справі № 484/5746/18*). На крайній випадок, адмінштраф можна оскаржити (детальніше про оскарження див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 86, с. 20).

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79264060.

Але що, якщо, схаменувшись, захочемо виправитися і, скажімо, за I квартал/півріччя все-таки подати (нехай і з мегазапізненням) «пільгові» Звіти? Тоді станемо заручниками курйозної ситуації, оскільки таким чином зашкодимо самі собі. Так-так. Адже після таких дій «неподання» перетвориться на «несвоєчасне подання». А за останнім нависне загроза адмінштрафу, оскільки 3-місячний строк давності «посунеться» і почне відлічуватися саме з дати несвоєчасного подання (тобто з дня вчинення правопорушення). Тож, благі наміри можуть обер- нутися неприємністю. Хоча тоді не забувайте про розкаяння і щиросерде визнання, що можуть врятувати від адмінштрафу в суді. Тоді як штраф за ст. 120.1 ПКУ (170 грн.), порівняйте (!), «світить» у будь- якому випадку: хоч подавай, хоч не подавай Звіт.

Якщо підприємець не подавав Звіту

Як зазначалося, в цьому випадку до підприємця можуть застосувати штраф за неподання за п. 120.1 ПКУ, а ось адмінштраф за ст. 163¹ КпАП незастосовний.

Щоправда, оскільки Звіт про пільги — податкова декларація, формально неподання «пільгового» Звіту може стати підставою перевірок: камеральної (на предмет своєчасності подання декларацій, п.п. 75.1.1, другий абзац п. 76.3 ПКУ) і позапланової документальної (через неподання, п.п. 78.1.2, ст. 82 ПКУ). Про те ж говорять і контролери (БЗ 136.06).

Утім, у реальному житті підприємців усе ж перевіряють рідко (зазвичай особливо посилено — перед закриттям). Тож за неподання тривожити, імовірно, не повинні.

Пільговим придбанням не місце у Звіті

Про придбання програмної продукції (ПП) у нерезидента, поширення на таку операцію ІТ-пільги з ПДВ (як з пільгових послуг нерезидента) і невідображення її в декларації з ПДВ див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 77, с. 3.

Але чи подавати через таке пільгове придбання «пільговий» Звіт? Із цього приводу відразу заспокоїмо: якщо ви не ведете пільгової діяльності — пільгові (звільнені від ПДВ) постачання не здійснюєте і немає пільг з інших податків, то

Пояснимо детальніше:

— по-перше, за визначенням податкова пільга — це звільнення, передбачене для платника податку (п. 30.1 ПКУ). А за послугами від нерезидента підприємство не є платником податку, а виступає лише відповідальною особою. Адже ст. 180 ПДВ-розділу V ПКУ формально розмежовує суб’єктів на: платників податку (п. 180.1 ПКУ) і відповідальних (при отриманні послуг нерезидентів) осіб (п. 180.2 ПКУ). А отже, можна говорити, що подання Звіту до обов’язків останніх не належить,

— а по-друге, в «пільговому» Звіті податкові пільги з ПДВ розраховують тільки за операціями постачання (звільненими або оподатковуваними за «меншими» ставками ПДВ: 0 % і 7 %, п. 8 Порядку № 1233). Хіба що виняток — необ’єктні постачання (ст. 196 ПКУ), за ними податкові пільги не визначаються (для них кодів пільг немає) і «пільговий» Звіт не подають (БЗ 101.26; лист ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2018 р. № 2095/ІПК/26-15-12-01-18)*.

* Також не потрібно відображати в «пільговому» Звіті суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню (див. БЗ 101.26).

А ось за придбаннями податкові пільги не розраховуються. Та і за формулою розрахунку сум ПДВ-пільг з Порядку, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2011 р. № 167 придбання «без постачань» призведуть до того, що сума ПДВ-пільги вийде від’ємною (оскільки придбання віднімаються). А контролери наполягають: при правильному розрахунку сума пільги від’ємною не може бути (БЗ 101.26, лист ГУ ДФС у Полтавській обл. від 20.03.2018 р. № 1117/ІПК/16-31-12-01-34). Тож придбання без постачань — ще не привід подавати Звіт. До того ж суму ПДВ-пільг розраховують, прив’язуючись до даних ПДВ-декларації. А в цьому випадку пільгові послуги від нерезидента проходять «повз» ПДВ-облік і до декларації взагалі не потраплять.

Приємно, що про неподання «пільгового» Звіту в цьому випадку говорять і контролери. І (навіть незважаючи на те, що стосовно запитуваної ситуації — за послугами від нерезидента (ЄБРР) — є спеціальний код у Довіднику пільг) роз’яснюють: при отриманні пільгових послуг від нерезидента в одержувача таких послуг відсутні підстави подавати «пільговий» Звіт (лист ДФСУ від 11.12.2018 р. № 5185/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). Тому Звіт з пільгових послуг нерезидента подавати не потрібно.

Пільговий імпорт. Ще врахуйте, що податкові пільги не розраховуються і за пільговим ввезенням (пільговим імпортом, у тому числі пільговим ввезенням культурних цінностей, БЗ 101.26). Тож імпортні пільги в «пільговому» Звіті відображати не потрібно (та й кодів пільг для них у Довідниках немає).

«Пільговий» Звіт скасують з 2020 року

Дійсно, в планах уряду — скасувати «пільговий» Звіт. Але тільки (!) з 2020 року. Тоді внесуть зміни до Порядку № 1233 і форму «пільгового» Звіту звідти виключать.

Непотрібність «пільгового» Звіту (окремої форми звітності з пільг) пояснюють тим, що в майбутньому облік сум податкових пільг контролюючі органи планують вести на підставі поданих суб’єктами господарювання декларацій, звідки контролери зможуть збирати відомості про пільги. Відповідні зміни до Порядку № 1233 будуть внесені постановою КМУ від 31.10.2018 р. № 891 (ср. ). Але запрацюють вони, повторимо, тільки з 01.01.2020 р.

Тобто поки що залишається все по-старому:

Щоправда, 2019-й, як бачимо, стане прощальним роком для звітності з пільг.