Що цікавить роботодавця в Генугоді?
Звичайно ж, у першу чергу, питання оплати праці працівників. Тому з них і почнемо.
Основна зарплата. Для підприємств галузей, в яких галузеві угоди не укладені або укладені, але їх положення не регулюють розміру тарифної ставки працівника 1-го тарифного розряду, п. 2.3 Генугоди встановлює розмір тарифної ставки працівника 1-го тарифного розряду не нижче 110 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, у 2019 році в травні — червні розмір тарифної ставки працівника 1-го тарифного розряду на «безугодових» підприємствах має бути не нижчий 2113,10 грн., у липні — листопаді — 2207,70 грн., а в грудні — 2312,20 грн.
Якщо на небюджетному підприємстві застосовується не тарифна, а інша система оплати праці (наприклад, безтарифна, змішана), то оплата праці:
— за кваліфіковану працю не може бути нижче розміру тарифної ставки працівника 1-го тарифного розряду в небюджетній сфері (п. 2.8 Генугоди);
— некваліфікованого працівника за повністю виконану норму робочого часу, що працює в нормальних умовах, не може бути нижче 85 % тарифної ставки (окладу) працівника 1-го розряду (п. 2.7 Генугоди).
Додаткова зарплата. Із стабільного. Перелік і розміри доплат/надбавок до тарифних ставок (окладів) працівників у Генугоді не змінилися.
Ну і головне запитання: для яких суб’єктів господарювання положення Генугоди є обов’язковими?
На думку Мінсоцполітики, озвучену в листі від 21.11.2016 р. № 415/0/15-16/18, якщо і роботодавець, і працівники підприємства представлені суб’єктами сторін угоди через відповідне членство і на підставі засновницьких документів (положень, статутів і т. п.), норми Генугоди будуть обов’язковими.
Інакше її норми необов’язкові (див. також листи Мінсоцполітики від 31.07.2013 р. № 8422/0/14-13/18, від 04.07.2008 р. № 435/13/84-08 і від 17.03.2011 р. № 2774/0/14-11/18).
Інтереси працівників при цьому представляє профспілка, що має статус всеукраїнської, а інтереси роботодавців — відповідне об’єднання організацій роботодавців зі всеукраїнським статусом в особі уповноважених ними органів.
У разі відсутності відповідних представників при укладенні Генугоди підприємства можуть (але не зобов’язані) враховувати її норми.
Водночас зазначимо, що при проведенні перевірок органи Держпраці далеко не завжди зважають на думку Мінсоцполітики, наведену в згаданих листах. У результаті підприємства вимушені відстоювати свою точку зору в судах.
А судові інстанції єдиної позиції із цього приводу, на жаль, не виробили.
Якщо ви не готові сперечатися з Держпраці, особливу увагу зверніть на мінімальні тарифні ставки (див. вище).
Річ у тому, що ст. 11 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР встановлено: мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати як мінімальні гарантії в оплаті праці визначаються Генеральною угодою.
А отже, є небезпека, що через цю норму Закону положення Генугоди в частині оплати праці можуть поширити на усіх роботодавців (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 29.06.2016 р. у справі № К/9991/4879/12).
