Водії: режим роботи і відпочинку

Тривалість робочого часу водіїв визначають відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням законодавчо встановлених норм (КЗпП і Положення № 340*). Наведемо основні показники в таблиці нижче.

* Положення № 340 поширюється на автомобільних перевізників і водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та/або вантажів колісними транспортними засобами.

Нормальна тривалість робочого часу

Зверніть увагу: для водіїв автобусів, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення, з їх згоди може бути встановлено робочий день (зміну) з поділом на дві частини.

При цьому пам’ятайте: кожна така частина не повинна перевищувати 4 годин з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки (ст. 60 КЗпП, п. 2.9 Положення № 340). (ср. )

Перерва між частинами зміни має бути не менше 2 годин без урахування часу на відпочинок і харчування. Час перерви між двома частинами зміни в робочий час не включається.

Давайте розглянемо, з чого складається робочий час водія.

Робочий час водіїв

«Нарізка» того, що роботодавці повинні включати до робочого часу водія, наведена в п. 2.1 Положення № 340. Давайте перелічимо ці періоди. До робочого часу водія входять:

— змінний період керування. При плануванні такий період, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин, а при перевезенні великовагових, та/або великогабаритних, та/або небезпечних вантажів — 8 годин (пп. 3.1 і 3.2 Положення № 340).

Водночас якщо виникли непередбачені обставини (технічна несправність транспортного засобу, несприятливі погодні умови тощо) фактичний (а не плановий (!)) змінний період керування може бути збільшений понад установлені норми. При цьому тривалість керування водія на тиждень, включаючи надурочні роботи, не повинна перевищувати 48 годин;

— підготовчо-заключний період. Склад робіт підготовчо-заключного періоду і час їх виконання встановлює роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником**) (п. 2.6 Положення № 340);

** Якщо на підприємстві немає профспілкової організації (профспілкового представника), питання режиму роботи і відпочинку працівників-водіїв необхідно погоджувати з уповноваженим представником трудового колективу (див. лист Мінсоцполітики від 27.03.2012 р. № 98/13/116-12).

— час простоїв не з вини водія;

— час простоїв у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів;

— час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;

— час проведення робіт з усунення технічних несправностей транспортного засобу на маршруті (у рейсі);

— час охорони транспортного засобу з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих і проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень (якщо такі обов’язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм).

Проте врахуйте, що згідно з п. 2.7 Положення № 340

— половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, якщо на транспортному засобі, обладнаному спальним місцем, працюють двоє водіїв;

— інший час, передбачений чинним законодавством України.

Конкретну тривалість часу проведення медоглядів, охорони транспортних засобів і присутності на робочому місці водія, коли він не керує автомобілем при направленні в рейс двох водіїв, який зараховується в робочий час, установлює роботодавець.

Але робить він це не одноособово, а за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Ну а тепер давайте поговоримо про приємне — про відпочинок.

Час відпочинку у водіїв також суворо урегульовано.

Що ж, вивчаємо уважно.

Відпочинок водіїв

Для водіїв законодавець передбачив такі види відпочинку:

— перерва в роботі для відпочинку та харчування. Надають через кожні 4 години керування транспортним засобом тривалістю не менше 45 хвилин (якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку).

Водночас п. 4.2 Положення № 340 допускає можливість заміни такої перерви перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування або відразу після нього, але з урахуванням загальновстановлених вимог.

Час початку і конкретну тривалість перерви для відпочинку та харчування встановлюють у правилах внутрішнього трудового розпорядку;

— щоденний (міжзмінний) відпочинок.

Якщо ж протягом робочої зміни транспортним засобом керують два водії, кожен водій повинен мати щоденний відпочинок тривалістю не менше 8 послідовних годин.

Конкретна тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіком змінності водіїв;

— щотижневий відпочинок. Його тривалість має бути не менше 45 послідовних годин (п. 5.4 Положення № 340);

— відпочинок у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП). Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним, то останній переноситься на наступний після святкового або неробочого день.

Водночас якщо зупинення роботи неможливе за виробничо-технічними умовами (безперервно діючі підприємства), а також у зв’язку зі здійсненням робіт, пов’язаних з необхідністю обслуговування населення та виконання ремонтних і навантажувально-розвантажувальних робіт, то допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) робота водіїв у святкові та неробочі дні (п. 5.5 Положення № 340).

Також у святкові та неробочі дні можуть працювати водії з підсумованим обліком робочого часу, якщо це передбачено графіком змінності (детальніше див. статтю «Підсумований облік робочого часу» цього номера);

— відпустки. Водій, як і будь-який інший працівник, має право на щорічну основну відпустку.

Тривалість основної відпустки — не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, що обчислюється з дня укладення трудового договору з працівником.

Крім того, за наявності підстав водії мають право на інші види відпусток, передбачені законом.

Важливо!

В основу цього поділу покладений відрізок часу, протягом якого роботодавець:

1) здійснює підрахунок фактично відпрацьованих працівником годин з метою порівняння з установленою йому нормою робочого часу в годинах;

2) установлює правові наслідки такого підрахунку (наприклад, наявність годин, відпрацьованих понад норму робочого часу, які підлягають оплаті в розмірі, визначеному ст. 106 КЗпП, див. статтю «Оплатні «фішки»» цього номера).

Вибір виду обліку робочого часу підприємство здійснює самостійно залежно від установлених на ньому умов праці.

Зазначимо, що найбільше запитань у роботодавців викликає підсумований облік робочого часу.

Він запроваджується у випадках, коли за умовами роботи не може бути дотримана встановлена для водіїв щоденна або щотижнева тривалість робочого часу (ст. 61 КЗпП і п. 2.3 Положення № 340). При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин.

При підсумованому обліку роботодавець складає графіки змінності водіїв (п. 2.4 Положення № 340). У них зазначають тривалість щоденної роботи (зміни), кількість робочих днів (змін) і вихідних. Форму цього графіка можна знайти в додатку 1 до Положення № 340.

Графік складають на весь обліковий період і доводять до відома кожного водія не менше ніж за 2 тижні до початку такого облікового періоду.

Детально про підсумований облік ми поговоримо в статті «Підсумований облік робочого часу» цього номера.

Ну а поки що підіб’ємо підсумки.