Акцизний склад аграрія
Сільгосптоваровиробники, які є платниками єдиного податку групи 4 (сільгоспЄП), на відміну від інших платників єдиного податку, можуть не тільки використовувати пальне для своїх власних цілей, а й торгувати оптом чи вроздріб, у тому числі й через паливороздавальні колонки і будь-яким пальним.
Справа в тому, що платникам сільгоспЄП, на відміну від інших платників єдиного податку, заборонено саме виробляти підакцизні товари (крім деяких видів підакцизних товарів, які перелічені у п.п. 291.51.2 ПКУ). Торгувати ж підакцизними товарами, до яких, як ви знаєте, належить і пальне, платникам сільгоспЄП не заборонено.
Враховуючи це, у платників сільгоспЄП виникає закономірне запитання: в яких випадках вони стають платниками пального акцизу?
Якщо платник сільгоспЄП торгує пальним оптом чи вроздріб (крім випадків перепродажу пального у споживчій тарі, меншій за 5 л) або надає послуги зі зберігання пального, то він здійснює реалізацію пального в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ, а тому стає платником пального акцизу. Деталі шукайте в статті «Акцизні склади та нові платники» цього номера.
Водночас серед платників сільгоспЄП не так і багато тих, хто прямо торгує пальним чи надає послуги зі зберігання пального. Воно і не дивно, річ у тому, що для того, щоб бути платником сільгоспЄП, аграрій повинен дотримуватися 75 % сільгоспчастки, тобто дохід від інших (несільськогосподарських) видів діяльності не може перевищувати 25 %. Не розженешся. Тому більшість аграріїв використовують пальне саме для свого внутрішнього споживання.
Тому в аграріїв, які є платниками сільгоспЄП, після зміни правил визначення платників акцизного податку з 01.07.2019 р. виникає закономірне запитання,
чи будуть вони вважатися платниками пального акцизу, якщо просто зберігають пальне з метою використання у власних цілях?
Щоб дати відповідь на це запитання, потрібно зрозуміти, чи здійснює платник сільгосЄП реалізацію пального для цілей сплати акцизного податку, якщо його тільки зберігає. Для цього аграрію потрібно подивитися на визначення реалізації пального, яке наведене у п.п. 14.1.212 ПКУ (див. «Акцизні склади та нові платники» цього номера).
Виходячи з нього платник сільгоспЄП, який лише зберігає пальне на своєму складі для власного використання, буде вважатися особою, що реалізує пальне, тільки якщо його склад вважатиметься акцизним складом.
Поняття «акцизний склад» наведено у п.п. 14.1.6 ПКУ (див. «Акцизні склади та нові платники» номера). Згідно з ним, щоб нафтосклад платника сільгоспЄП не був акцизним складом, а відповідно сам аграрій не вважався платником пального акцизу, він має відповідати одночасно двом таким вимогам:
1) на складі має зберігатися виключно власне пальне для власного споживання. Якщо аграрій здійснює реалізацію пального, в тому числі передає його безоплатно, чи зберігає не тільки власне, а й чуже пальне (що належить іншим суб’єктам), то ця вимога не виконується. А тому нафтосклад аграрія стає акцизним складом, навіть незважаючи на дотримання другої вимоги.
Що стосується передачі пального замовнику для використання його при виконанні сільгоспробіт за договором підряду, то тут немає однозначності. Раніше фіскали вважали це реалізацією і змушувати платника сільгоспЄП при здійсненні таких операцій реєструватися платником пального акцизу. Детально про цю ситуацію див. «Заправка чужої техніки — усе ті ж акцизні проблеми» цього номера);
2) протягом календарного року платник сільгоспЄП отримує пальне в обсягах, що не перевищують 10000 м3 (1 млн л). У розрахунок цієї межі не включають обсяг пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним. При цьому місткість ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального на таких складах значення не має.
Якщо аграрій виконує обидві умови, то може радіти; він не є платником пального акцизу, а отже, реєструватися йому платником не доведеться. Водночас навіть цей факт не звільняє платника сільгоспЄП від зустрічей з контролем за переміщенням пального. Так, наприклад, пальне аграрія потрапить під такий контроль, якщо він буде своєю чи орендованою технікою перевозити пальне на свій склад. Про це далі.
Увага! Не плутайте реєстрацію платником пального акцизу особи, яка тільки зберігає пальне для власних цілей із отриманням цією особою ліцензії на зберігання пального. Платник сільгоспЄП може бути або не буде платником пального акцизу, зважаючи на те, який обсяг пального до нього надходить виключно для власного використання. А от
отримувати ліцензію на зберігання платник сільгоспЄП повинен навіть і тоді, коли він платником акцизного податку не є
На цьому наголошують і фіскали в листі ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. від 22.05.2019 р. № 2324/10/09-19-40-02-18/ІПК.
Реєстрація
Якщо платник сільгоспЄП реалізує пальне (продає, дарує тощо), він є платником пального акцизу. Про те, як і коли він має зареєструватись як такий платник, читайте в статті «Акцизні склади та нові платники» цього номера.
Нас же цікавлять ті платники сільгоспЄП, які лише зберігають пальне для власних цілей. Вони, як ви зрозуміли із вищенаведеного, можуть або:
1) не бути платником пального акцизу через те, що їх склад для зберігання пального не є акцизним складом. Якщо платник сільгоспЄП потрапив до цієї когорти, то він може працювати спокійно і не хвилюватися про сплату акцизного податку, якщо не буде надалі здійснювати операції, що підпадають під поняття «реалізація» (буде просто пальне використовувати для своїх цілей), у тому числі якщо надходження пального не перевищать граничну межу.
Водночас якщо аграрій і відхрестить від пального акцизу свої операції з пальним, а саме перевезення власним чи взятим у користування транспортним засобом свого пального для своїх цілей (наприклад, від продавця на свій склад чи зі складу на поле тощо), то все одно потрапить під контроль за переміщенням пального.
Справа в тому, що платник сільгоспЄП, який не буде платником пального акцизу, щоб із 01.07.2019 р. перевозити пальне для своїх цілей, повинен подати заявку (форма, затверджена наказом Мінфіну від 08.05.2019 р. № 188) фіскалам для включення транспортного засобу, на якому переміщується пальне, до Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне (п.п. 230.1.5 ПКУ). Така заявка подається перед здійсненням переміщення (для включення транспортного засобу до цього переліку) і після закінчення операції (для виключення). Детально про це читайте в статті «Акцизні склади та нові платники» цього номера;
2) бути з 01.07.2019 р. платником пального акцизу через те, що у такого аграрія обсяг надходження пального за календарний рік перевищує граничну 10000 межу. Такі «зберігачі пального» — платники сільгоспЄП поряд з іншими суб’єктами, які торгують пальним, щоб і після 01.07.2019 р. працювати без проблем (зберігати пальне на своєму складі без санкцій), мали зареєструватися платником пального акцизу.
При цьому він мав зареєструватися платником пального акцизу і зареєструвати всі свої акцизні склади до 01.07.2019 р. (п. 22 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ). І саме він мав подати податківцям за основним місцем обліку спочатку ф. № 20-ОПП, а потім заявку про реєстрацію (п. 6 Порядку № 408). Детально про реєстрацію читайте в статті «Акцизні склади та нові платники» цього номера.
Здійснивши такі дії, платник сільгоспЄП стає повноправним платником пального акцизу, а отже, він буде зобов’язаний обладнати свої ємності для зберігання пального лічильниками, передавати в дні, коли буде працювати акцизний склад, дані про залишки пального, складати АН на списання пального на роботу своєї техніки та подавати декларацію з акцизного податку. Деталі про це шукайте в статті «СЕАРП і формула регліміту» цього номера.
