ФОП-ЄП і паливо. Всі ФОП — платники ЄП (груп 1 — 3) знають, що їм заборонено торгувати, імпортувати, експортувати та виробляти підакцизні товари. Водночас ця заборона не стосується тільки роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів (ПММ) в ємностях до 20 літрів (п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). Тому ті ФОП, які торгують підакцизними ПММ (їх перелік міститься у п.п. 215.3.4 ПКУ), запитують: чи мають вони ставати платниками пального акцизу і отримувати ліцензію та торгівлю?
Звертаємо увагу! На думку Держкомпідприємництва (лист від 14.12.2004 р. № 8727) ПММ вважаються будь-які нафтопродукти, тобто не тільки підакцизні. Тому перш ніж хвилюватися, перевірте, чи торгуєте ви підакцизними товарами. Якщо ні (тобто ваші ПММ не згадуються у п.п. 215.3.4 ПКУ), то далі можете не читати. Тим, хто ж торгує, слід приготуватися.
Ліцензування. З 01.07.2019 р. усі госпсуб’єкти, у тому числі й платники ЄП, що зберігають, виробляють або торгують (оптом чи вроздріб) пальним, а саме тим, яке згадується у п.п. 215.3.4 ПКУ (є підакцизним), повинні отримати відповідну ліцензію (ст. 1 та 15 Закону № 481).
Коли мова йде про продаж ФОП — платниками ЄП підакцизного пального, то відразу виникає запитання, які їм ліцензії отримувати. По суті, ФОП, продаючи підакцизне пальне, здійснює одночасно дві дії: перша — продаж уроздріб пального у звичному розумінні цього поняття, а друга — зберігання пального до моменту продажу.
Тому виникає запитання, які ліцензії йому потрібні. Щоб це зрозуміти, звернемося до термінів, які містяться у ст. 1 Закону № 481 (див. «Ліцензії на пальне: які і кому потрібні» цього номера). Виходячи з них можна сказати, що:
1) хоч ФОП і торгує вроздріб пальним, але для цілей Закону № 481 такі дії роздрібною торгівлею назвати не можна. Річ у тім, що для здійснення роздрібної торгівлі ФОП має передавати пальне покупцю через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки. Коли ж ФОП — платник ЄП продає пальне, то він його відпускає у ємностях до 20 л. Тобто він продає пофасований товар, а отже, не використовує паливороздавальні колонки. Тому доходимо висновку, що ліцензію на роздрібну торгівлю ФОП отримувати не потрібно;
2) від діяльності зі зберігання пального у ємності до 20 л не відкрутитися. Закон № 481 трактує зберігання у звичайному розумінні цього слова.
Таким чином, ФОП — платник ЄП має отримати лише ліцензію на зберігання пального на кожне місце його зберігання, тобто місце (територію), на якому розташовані споруди/ємності для зберігання пофасованого пального. Як це зробити, див. «Отримуємо пальні ліцензії».
Пальний акциз. Що стосується необхідності реєстрації платником пального акцизу ФОП, то тут усе буде залежати від того, в якій тарі він продає пальне.
Річ у тому, що відповідно до п.п. 14.1.212 ПКУ не вважаються реалізацією пального для цілей акцизного податку операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім реалізації такого пального його виробниками.
Із цього випливає, що коли ФОП — платник ЄП торгує тільки підакцизним пальним у ємностях до 5 л, то він не повинен реєструватися платником пального акцизу, хоча від отримання ліцензії на зберігання не відкрутитися.
Якщо ж ФОП торгує підакцизним пальним і в споживчій тарі, більшій за 5 л (тобто у тарі від 5 до 20 л), то він, на жаль, стає платником пального акцизу. А отже, має не тільки отримали ліцензію на зберігання, а й зареєструватися сам як платник пального акцизу та зареєструвати місце зберігання пального як акцизний склад. Про те, як це зробити, див. статтю «Акцизні склади та нові платники» цього номера.
