висновок документа
Враховуючи, що фізособа-підприємець (ФОП) на загальній системі оподаткування остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснює самостійно на підставі річної податкової декларації, штрафні санкції за несвоєчасну сплату внутрішньорічних авансових платежів не застосовуються
Вважаємо: в роз’ясненні, що коментується, зроблений логічний висновок.
Це твердження абсолютно обґрунтоване ще з початку 2016 року (коли до п.п. 177.5.1 ПКУ були внесені зміни). І на сьогодні в цьому питанні нічого не змінилося.
Похвально, що податківці змінили свою фіскальну позицію, яка суперечила ПКУ. Озвучена вона була в консультації зі 104.13 БЗ, що діяла до 24.06.2019 р.
Раніше податківці погрожували підприємцям штрафом за несвоєчасну сплату — цитуємо — «самостійно визначеного зобов’язання» за ПДФО. Тобто таким формулюванням вони намагалися підтягнути нарахування штрафів, установлених п. 126.1 ПКУ, до сум ПДФО-авансів, які підлягають сплаті на підставі даних Книги обліку доходів і витрат*. Проте зазначені штрафні санкції застосовуються за несвоєчасну та/або неповну сплату погодженої (!) суми податкових зобов’язань, а не «самостійно визначеного зобов’язання».
* Форма Книги затверджена наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481.
При цьому погодженою сума грошового зобов’язання вважається в тому разі, коли платник податків (п. 54.1 ПКУ):
(1) самостійно її обчислює та
(2) зазначає (декларує) її в податковій декларації або уточнюючому розрахунку, який подає контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ.
Тобто щоб сума грошового зобов’язання вважалася погодженою, недостатньо її лише самостійно розрахувати, її ще потрібно задекларувати!
А що є сумами ПДФО-авансів?
По суті, вони формуються протягом року в інтегрованій картці платника (ІКП) як переплата. Тобто це авансові суми, сплачені в рахунок податкових зобов’язань, які будуть нараховані (погоджені) в майбутньому. А ось саме нарахування (узгодження) податкових зобов’язань здійснюється безпосередньо за даними податкової декларації за відповідний звітний період (у загальному випадку календарний рік).
Підприємець визначає суму ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету, за результатами звітного року і відображає її в рядку 1.5 розд. ІІІ додатка Ф2, яка переноситься до графи 6 рядка 10.7 розд. ІІ податкової декларації. А внутрішньорічні ПДФО-аванси потрапляють до податкової декларації інформаційно (рядок 1.3 розд. ІІІ додатка Ф2) і в ІКП не відображаються (див. лист ДФСУ від 12.12.2016 р. № 39537/7/99-99-13-01-03).
При цьому якщо авансів було перераховано менше, ніж нараховано ПДФО за рік, то доведеться доплатити, якщо більше, то надмірно сплачені суми можуть бути зараховані в рахунок майбутніх платежів із цього податку або повернені підприємцю в порядку, передбаченому ПКУ (п.п. 177.5.3 ПКУ).
Саме за порушення строків сплати** остаточної суми ПДФО, задекларованої в податковій декларації, платнику загрожують штрафні санкції згідно з п. 126.1 ПКУ. А ось внутрішньорічні ПДФО-аванси не є погодженим податковим зобов’язанням (пп. 54.1, 126.1 ПКУ), тому штрафи і пеня за їх несвоєчасну сплату тут не застосовуються. Фіскали з цим погодилися.
** Протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації (п. 57.1 ПКУ).
