КЗпП не дає визначення поняттю «роз’їзний (пересувний) характер робіт». Тому доводиться звертатися до старої постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. № 169/10-87, яка продовжує діяти на підставі постанови ВРУ від 12.09.91 р. № 1545-XII.
Роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування підприємства, у зв’язку з чим виникає необхідність поїздок у неробочий час від місцезнаходження підприємства (збірного пункту) до місця роботи на об’єкті і назад, що становить не менше 2 — 3 годин на день (див. лист Мінпраці від 17.11.2006 р. № 307/13/133-06). Підприємство саме встановлює перелік робіт, посад, професій, роботи за якими носять роз’їзний (пересувний) характер (див. листи Мінпраці від 13.09.2006 р. № 905/13/84-06 і Мінфіну від 16.02.2017 р. № 31-08030-16-10/4313).
Але обов’язково обумовте в трудовому договорі з працівником, що його робота носитиме роз’їзний (пересувний) характер. Крім того, відповідне положення, зазвичай, включають до колективного договору із зазначенням переліку посад і професій, робота за якими постійно проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер.
Службові поїздки осіб з роз’їзним характером роботи не вважаються відрядженнями, відповідно, добові їм не виплачуються. Дні поїздок працівників до інших населених пунктів табелюють як звичайні робочі, нараховуючи за них заробітну плату.
Роботодавець може (але не зобов’язаний) установити відповідні надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок (посадових окладів), працівників з роз’їзним характером робіт. Установлюючи розмір надбавок, керуються постановою № 490. У цьому документі розмір надбавок прив’язаний до граничного розміру добових, установлених КМУ для відряджень (див. п. 1 постанови № 490). А його Кабмін затвердив тільки для бюджетників. Як бути госпрозрахунківцям? Вважаємо, що як граничний розмір надбавок можна використовувати суму неоподатковуваних добових, установлену п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ для відряджених працівників.
Де фіксувати кількість днів, за які буде виплачена надбавка за роз’їзний характер робіт? Такий документ можна розробити самостійно.
А як бути з витратами на проїзд до місця призначення і назад, а також на найм житла, понесеними у зв’язку з перебуванням працівника поза місцем основної роботи? Пункт 3 постанови № 490 рекомендує компенсувати їх працівникам у порядку, визначеному для відряджень. Тобто для відшкодування витрат, пов’язаних з поїздками, працівник повинен заповнити і надати вам Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, і додати до нього відповідні підтвердні документи.
В які строки подавати Звіт? Вважаємо, що у строки, встановлені в п. 170.9 ПКУ для відряджень. Адже для роз’їзного характеру праці окремо вони не визначені на законодавчому рівні.
Врахуйте: витрати на проїзд і проживання «роз’їзного» працівника безпосередньо пов’язані з виконанням ним трудової функції. Вони здійснюються підприємством у виробничих цілях, мають господарську спрямованість і можуть бути віднесені до складу податкових витрат підприємства. Тому в цій ситуації, на нашу думку, не можна говорити про виникнення в працівника оподатковуваного доходу.
Проте, на жаль, з ПКУ такий висновок прямо не випливає. Цим користуються податківці і наполягають на необхідності оподаткування таких виплат працівникам.
