Операції з бюджетниками: контроль

Постачання бюджетникові: що може Держаудитслужба?

У суб’єктів господарювання, що поставляють бюджетникам товари, роботи, послуги і одержують плату за них бюджетними грошима (з рахунків Держбюджету), часто виникає запитання: чи може їх перевіряти Держаудитслужба?

Таке запитання виникає неспроста, адже використання бюджетних коштів підлягає контролю. І уповноваженим на такий контроль органом якраз є Держаудитслужба, яка відповідно до ст. 2 Закону № 2939¹, п. 2 Положення № 43² реалізує контроль шляхом проведення:

¹ Закон України «Про основні принципи здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.93 р. № 2939-XII.

² Положення про державну аудиторську службу України, затверджене постановою КМУ від 03.02.2016 р. № 43.

а) державного фінансового аудиту;

б) перевірок і моніторингу державних закупівель;

в) інспекції.

При цьому якщо заглянути в ст. 2 Закону № 2939, то до числа суб’єктів, підконтрольних Держаудитслужбі, окрім органів виконавчої влади, бюджетних установ, держпідприємств, зараховані у тому числі й

І на перший погляд складається враження, що раз звичайний суб’єкт господарювання має справу з бюджетними грошима, тобто за договорами з бюджетником отримує за товари, послуги оплату грошима з бюджетних рахунків (з рахунків Держказначейства), отже, він напевно підконтрольний Держаудитслужбі! І остання має право його інспектувати, перевіряти і навіть моніторити.

Проте це зовсім не так! Виходячи з аналізу ст. 2 Закону № 2939 і БКУ, Держаудитслужба уповноважена на проведення фінконтролю тільки органів виконавчої влади, бюджетних установ, держпідприємств, а також підприємств, що саме фінансуються з держбюджету, тобто, власне, розпорядників бюджетних коштів без статусу державної установи, суб’єктів господарювання — отримувачів бюджетних коштів, що беруть участь у виконанні бюджетних програм (державних і місцевих).

Адже згідно з ч. 1 ст. 2 БКУ одержувач бюджетних коштів — це суб’єкт господарювання, громадська або інша організація, що не має статусу бюджетної установи, яка уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, і отримує на її виконання кошти бюджету.

При цьому в п. 4.7 Порядку № 938³ і п. 2.1 Порядку № 1407⁴ чітко прописано, що виконавці робіт, які відповідно до укладених договорів виконують для бюджетної установи роботи (надають послуги, поставляють товар), не включаються до єдиної мережі розпорядників і одержувачів коштів держбюджету.

³ Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Мінфіну від 23.08.2012 р. № 938.

⁴ Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затверджений наказом Мінфіну від 24.12.2012 р. № 1407.

Тому постачальники товарів, виконавці робіт і послуг за договорами з бюджетниками, (!) у тому числі й за результатами процедур закупівлі, не відносяться до одержувачів бюджетних коштів.

На це свого часу звертала увагу ДКСУ в листі від 25.09.2015 р. № 14-08/868-23932.

Тож

А враховуючи усе ті ж норми ст. 2 Закону № 2939, непідконтрольних суб’єктів господарювання Держаудитслужба має право перевіряти тільки на підставі судового рішення у рамках кримінального провадження. І не більше того!

Єдине, згідно з пп. 11 і 12 ст. 10 Закону № 2939 органи Держаудитслужби у непідконтрольних підприємств усіх форм власності і фізосіб-підприємців можуть:

1) вимагати інформацію, документи і матеріали (необхідні для виконання покладених на них завдань);

2) проводити зустрічні звірки з метою документального і фактичного підтвердження виду, обсягу, якості операції і розрахунків для з’ясування їх реальності і повноти відображення в обліку саме у підконтрольної установи (зокрема, вашого контрагента — бюджетного підприємства).

Зустрічна звірка — не перевірка

Зустрічна звірка, що проводиться органами Держаудитслужби, не є контрольним заходом (ст. 11 Закону № 2939). Звірку проводять тільки у разі потреби і на підставі направлення, виписаного керівником органу Держаудитслужби.

Окрім того, звірка обмежена тим, що прямо зазначено в п. 12 ст. 10 Закону № 2939: перевіркою документального і фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з’ясування їх реальності і повноти відображення в обліку підконтрольної установи. І крапка!

Інспектор, що прибув для проведення зустрічної звірки, має право вимагати тільки ті документи, яке мають прямий стосунок до конкретної операції з підконтрольним контрагентом — бюджетником (договори з додатковими угодами на постачання товарів/надання послуг за період, що звіряється; оборотно-сальдові відомості, виписки з банку за період, що звіряється; накладні на відвантажений товар/акти прийому-передачі наданих послуг, виконаних робіт за період, що звіряється). Отримавши документи, інспектор зіставляє інформацію, подану бюджетником і вами, та з’ясовує, чи немає розбіжностей з обліком бюджетника.

Тож реагувати на дії (запити, вимоги) Держаудитслужби звичайні суб’єкти господарювання повинні тільки в тих випадках, коли вони мали відносини з підконтрольним бюджетником. Причому виключно у межах операцій, проведених із ним, та в строки, зазначені в направленні на проведення зустрічної звірки (див. рішення Київського окружного адмінсуду від 10.09.2018 р. у справі № 810/3286/18).

Будьте напоготові! При звірянні інспектор може вимагати набагато більший перелік документів. Наприклад, звіт про те, куди були витрачені гроші, що надійшли з бюджету; скільки людей працює на вашому підприємстві; яка у вас матеріально-технічна база і т. д. Ви маєте повне право, пославшись на п. 12 ст. 10 Закону № 2939, не надавати такі документи. Адже вони не підтверджують вид, обсяг операцій і розрахунків. До того ж у підконтрольного бюджетника таких документів немає і звіряти затребувані у вас документи інспекторові буде ні з чим.

Крім того, держаудитінспектор, який проводить у вас зустрічну звірку, не має усіх інших прав, установлених у ст. 10 Закону № 2939, щодо підконтрольних установ (див. постанову Великої Палати ВС від 03.04.2019 р. у справі № 804/13208/15). Тому Держаудитслужба не має права, зважаючи на вашу непідконтрольність:

— вимагати у вас проведення інвентаризації ОЗ, ТМЦ, коштів і розрахунків, а при відмові — примушувати до її проведення судовим рішенням, а до його прийняття опечатувати каси, склади і архіви на 24 години згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 26.07.2006 р. № 1028;

— вилучати у вас копії первинних документів, що свідчать про порушення;

— отримувати від ваших контрагентів-субпідрядників довідки і копії документів про взаєморозрахунки;

— ініціювати у вас визнання договорів недійсними з вилученням в судовому порядку до бюджету коштів за ними або звертатися до суду з позовом до вас про стягнення грошових коштів у зв’язку із завищенням вартості товарів, робіт, послуг, поставлених бюджетній установі;

— накладати на ваших посадових осіб адмінштрафи (згідно зі ст. 234¹ КУпАП розглядати справи і карати мають право тільки уповноважені посадові особи Держаудитслужби і лише за порушення, перераховані в ст. 164² цього Кодексу).

Ще раз повторимо, на усе це Держаудитслужба відносно вас, як звичайного суб’єкта господарювання, який співпрацює з бюджетником, може зазіхати тільки після того, як отримає рішення суду на перевірку, і то у рамках кримінального провадження.

Учасники закупівель поза моніторингом/перевірками

Що стосується держзакупівель, які проводяться через систему «ProZorro», то суб’єкти господарювання — учасники під перевірки і моніторинг Держаудитслужби не потрапляють. Підконтрольними є лише замовники-бюджетники, що здійснюють закупівлі.

Згідно зі ст. 5 Закону № 2939 контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі в порядку, встановленому Законом № 922, проведення перевірки закупівель, а також під час держфінаудиту та інспектування.

При цьому органи Держаудиту моніторять і перевіряють на предмет виконання Закону № 922 виключно замовників, визначених у п. 9 ст. 1 Закону № 922 (ст. 5 Закону № 2939). Це:

1) органи державної влади, місцевого самоврядування і соціального страхування;

2) підприємства, установи, організації та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо діяльність не проводиться на промисловій або комерційній основі;

3) підприємства-монополісти — юридичні особи або суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, з переліку п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 922 за умови відповідності певним ознакам.

Та і підзаконна нормативка згадує тільки замовників (п. 1 розд. ІІ Порядку № 86⁵, п. 2 Порядку № 631⁶).

⁵ Порядок заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі, затверджений наказом Держаудитслужби від 23.04.2018 р. № 86.

⁶ Порядок проведення перевірок закупівель Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами, затверджений постановою КМУ від 01.08.2013 р. № 631.

Моніторинг здійснюється за місцезнаходженням Держаудитслужби, як правило, на підставі скарги про порушення процедури закупівлі, що надійшла. Результати моніторингу Держаудитслужба оформляє висновком (за формою, затвердженою наказом Держаудитслужби від 23.04.2018 р. № 86). Саме замовник повинен усунути виявлені порушення.

Якщо замовник не реагує на висновок, йому загрожує перевірка, яка проводиться вже за Порядком № 631, за його місцезнаходженням або за місцем розташування об’єкта права власності.

Учасники (n. 35 ч. 1 ст. 1 Закону № 922): фізичні особи, у тому числі фізичні особи — підприємці, юридичні особи (резиденти або нерезиденти), що беруть участь у процедурах закупівлі, під моніторинг і перевірки не потрапляють.