висновок документа
Підприємство, основним видом діяльності якого є здійснення післяурожайної діяльності та яке не є виробником сільгосппродукції, не може вважатись сільгосптоваровиробником і претендувати на сільгоспзвільнення від податку на нерухомість
Видів діяльності, які пов’язані з виробництвом сільгосппродукції, доволі багато. Перелік таких видів діяльності можна відшукати у розділі 1 секції А «Сільське господарство, мисливство та надання пов’язаних із ними послуг» КВЕД ДК 009:2010.
Одним із видів діяльності, про який там згадується, є післяурожайна діяльність (клас 01.63 групи 01.6 «Допоміжна діяльність у сільському господарстві та післяурожайна діяльність»). Враховуючи це, у підприємства, яке займається саме післяурожайною діяльністю, виникає запитання: чи може воно вважатись сільгосптоваровиробником для отримання звільнення від сплати податку на нерухомість відповідно до п. «ж» п.п. 266.2.2 ПКУ, тобто за будівлі сільгосппризначення з кодом 1271 за ДК 018-2000?
Відповідь на це запитання дали фіскали у листі, що коментується. Вони переконані, що таке підприємство не може вважатись сільгосптоваровиробником, а тому і звільнення для своїх сільгоспбудівель з податку на нерухомість воно отримати не може.
Аргументують свій висновок фіскали тим, що звільнення від податку на нерухомість за сільгоспбудівлі отримує тільки сільгосптоваровиробник. А осіб, які віднесені до когорти таких суб’єктів, наведено у п.п. 14.1.235 ПКУ. У ньому, зокрема, говориться, що сільгосптоваровиробником є лише юрособи або фізособи, які займаються виробництвом сільгосппродукції, тобто продукції, що підпадає під визначення груп 1 — 24 УКТ ЗЕД, та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Враховуючи це, податківці вважають, що для того, щоб підприємство вважалося сільгосптоваровиробником, воно повинно здійснювати виробництво сільгосппродукції на власних чи орендованих землях.
Коли ж підприємство займається післяурожайною діяльність, то жодного самостійного виробництва продукції не відбувається. За трактуванням цього виду діяльності, юрособа, яка займається післяурожайною обробкою, надає послуги, пов’язані із сільгоспдіяльністю, а саме підготовкою сільгоспкультур до первісної реалізації, тобто очищення, підрізування, сортування, дезінфікування тощо.
Отже, юрособа, яка формально займається сільгоспдіяльністю, що не пов’язана із виробництвом сільгосппродукції (наприклад, займається післяурожайною діяльністю), бути сільгосптоваровиробником не може. А якщо юрособа не сільгосптоваровиробник, то на звільнення від сплати податку на нерухомість за сільгоспбудівлі розраховувати не слід...
З такими висновками фіскалів ми повністю згодні. Оскільки, щоб бути сільгосптоваровиробником і відповідно отримати звільнення від сплати податку на нерухомість, не достатньо мати вид діяльності із секції А «Сільське господарство, мисливство та надання пов’язаних із ними послуг». Потрібно фактично власноруч вирощувати сільгосппродукцію.
Дорікнути податківцям можна лише за те, що для обґрунтування того факту, що сільгосптоваровиробник є саме особою, яка вирощує на власних чи орендованих потужностях сільгосппродукцію, краще було б спиратися на ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 — 2004 років» від 18.01.2001 р. № 2238-III, а не на п.п. 14.1.235 ПКУ, оскільки цей підпункт ПКУ стосується саме сплати сільгоспЄП, а не податку на нерухомість. Хоча, за великим рахунком, на яку б норму не спиралися, висновок буде ідентичним.
