А як же насправді? Якщо воно, це «насправді», звісно, існує. Давайте поглянемо пильним оком на те, які способи самовизначення пропонує сучасній жінці суспільство. Отже, доволі приблизно усі вони поділяються на дві моделі: традиційна і протестна.
У традиційній моделі усе чітко і по поличках. Жінка — пасивна, приймаюча, емоційна. Її справа — стосунки, а зовсім не професійна самореалізація. Саме такою жінкою, яка хоча б трохи прийняла традиційні цінності, легко маніпулювати, запитуючи безцеремонно: «А заміж коли вже?», «А дитинку коли?», «А як же ти підеш працювати, хто готуватиме/прибиратиме/пратиме?». Добре описує традиційні жіночі функції досить знаменита формула 3K (нім. Kinder, Küche, Kirche): діти, кухня, церква. Жінці належить займатися саме цими речами, а роботою, політикою чи іншою соціальною самореалізацією навіть перейматися соромно.
Для такої традиційної жінки справжнім сакральним об’єктом є такий само тип традиційного мужчини, це, як правило, її чоловік, але може бути й батько, щоб урізноманітнити — брат, або й начальник. Справжній традиційній жінці належить про сакральний об’єкт піклуватися, всіляко йому потурати і окремо від нього не існувати. «А який у нього сьогодні настрій? Кепський? Усе — мовчу, мовчу, мозок не виношу…».
Ідеальна жінка тут покірлива, дбайлива, надзвичайно вродлива, аби сакральний об’єкт тішився, неглибокого розуму, щоб об’єкт не гнівити, і достатньо стресостійка, адже на її плечах тримається усе домогосподарство.
Поки ми створюємо цю традиційну картину якимись похмурими мазками, хоча вона не позбавлена і привабливих сторін: це й стабільність, і захищеність, зрозумілість зрештою. От тільки повітря бракне, у сенсі свободи.
А що пропонує табір, який ми назвали «протестним»? Тому ми й назвали його протестним, що, як правило, його представники знов-таки мало переймаються особистістю самої жінки, а більше тим, щоб традиційну модель заперечити, поставити під сумнів. Не потрібно бути покірною. Треба бути сильною! Не потрібно бути красивою. Слід бути сильною! Не потрібно бути дбайливою. Належить бути сильною! Не потрібно займатися домом, коханням, почуттями… Потрібно!..
По суті, радикальний фемінізм під гарним гаслом боротьби за рівні права чоловіків і жінок намагається проштовхнути ідею про те, що жінці варто бути сильною, як такий собі стереотипний, а отже, неіснуючий, стародавній мужик. Займи його місце, дорогенька, і все буде «ок»! Те, що під визначення цього стародавнього мужика (вольовий, владний, колись про такого казали — дбаха) не підходить більша частина сучасних чоловіків — не так уже й важливо.
Працюй, самореалізуйся, досягай… Ось вони, основні гасла нового часу. Змінюються й незручні запитання: «А скільки ти заробляєш?», «А до залу ходиш?», «Коли підвищення?», «Чому дисертацію не дописала?». Знову суспільство висуває жінці свої стереотипні вимоги. Тепер ідеальна жінка — успішна бізнес-вумен, з чоловіком — у партнерських стосунках, дітьми займаються спеціально навчені люди. Така жінка розумна, з розвиненою волею та емоційним інтелектом, талант, професіонал, перфекціоніст. Вона може все, що й чоловіки, тільки трохи краще…
Знов похмурі фарби? Але ж і трохи позитиву: можна бути сильною!
По суті, протестна модель пропонує пообертатися в маніпулятивному трикутнику Карпмана ще якийсь час і замість позиції «жертви» зайняти позицію «агресора».
Отже, ми навмисно перебільшували різні позиції, зверталися до аналізу полярностей, для того щоб показати, що істина завжди народжується тільки посередині, в розумному балансі різного. Якій варто бути ідеальній жінці? Моя відповідь проста — такою, яка вона є насправді. Слабка — це прекрасно, не варто мучити себе, намагаючись стати сильною будь-якою ціною. Сильна — що ж, чудово, нехай буде такою, не намагаючись грати покірне теля.
Не йти на поводі у правил суспільства, а досліджувати себе, яким ти є, виявляти це — ось шлях будь-якої здорової людини, незалежно від статі, віросповідання чи кольору шкіри. Ф. Перлз дуже вдало ілюстрував цю думку приблизно так. Орел не мріє бути слоном. Слон не мріє бути орлом. І тільки людина увесь час прагне бути тим, ким вона не є. Крім напруги, а за «сприятливих» умов і неврозу такий спосіб жити більше нічого не несе.
Можливо, вам подобається на повну віддаватися роботі, а домогосподарство — зовсім не ваше. От і добре, головне — щоб вам у цьому було комфортне, хто б там що вам казав. Можливо, турбота про дім і родину — те, що наповнює вашу душу сенсом. І не варто намагатися якось переінакшити себе, рухаючись туди, куди вас штовхають кар’єрно-орієнтовані подруги. К. Роджерс, засновник одного з гуманістичних напрямів психотерапії, казав, що в добре приготованому супі більше творчості, ніж у погано написаній картині. Він мав на увазі, що коли людина займається улюбленою справою, яка наповнює її життя сенсом, то це найкращий спосіб реалізувати себе.
Може, ви хотіли б якимось чином об’єднати професійну самореалізацію і домашнє вогнище? І це також можливо, головне — не вимагати від себе забагато в обох сферах життя, не бути перфекціоністом, не заганяти себе в кут завищених вимог і очікувань.
Загалом, є й ще одна відповідь на питання, якими мають бути люди, жінки й чоловіки. Вона дуже проста: щасливими. Він чи вона йдуть по життю, розуміючи, чого саме вони прагнуть, до чого мають здібності, до чого лежить душа, як почуватися комфортно й безпечно — і саме такими й повинні бути, якщо вже надавати останнім словам характер відповіді на головне запитання замітки — якою має бути жінка?
З 8 Березня, дорогі жінки! Як полюбляв казати О. Вайлд, будьте собою, адже всі інші ролі вже зайнято!
