Нагадаємо: право не коригувати свій бухобліковий фінрезультат на різниці, що їх передбачено розд. ІІІ ПКУ, мають лише малодохідники. Тобто ті платники, бухобліковий дохід яких за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 20 млн грн. (п.п. 134.1.1 ПКУ).
Про прийняте рішення не застосовувати різниці платник повинен повідомити у спеціальному полі декларації, яке так і називається «Наявність рішення». Як роз’яснюють фіскали, власне у полі «Наявність рішення» проставляється позначка, а у полі «Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці» зазначаються номер та дата розпорядчого документа підприємства, на підставі якого прийнято таке рішення (БЗ 102.23.02).
Заповнювати це поле платник, який хоче бути «безрізничником», повинен не тільки у декларації за період, за підсумками якого фінрезультат вперше не коригується на різниці. Якщо у наступних періодах цей платник продовжує користуватися правом не коригувати фінрезультат, він і в наступних деклараціях повинен проставляти позначку про наявність рішення і зазначати ті ж самі номер і дату розпорядчого документа, на підставі яких платник продовжує діяти. Цього вимагають фіскали у БЗ 102.23.02.
Тобто кожна декларація, яка заповнюється без коригування фінрезультату на різниці, визначені згідно з розд. ІІІ ПКУ, повинна містити позначку у полі «Наявність рішення» і заповнене поле «Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці».
Це стосується у тому числі й уточнюючої декларації. Тобто якщо платник уточнює декларацію, заповнену без урахування різниць, то в уточнюючій декларації він повинен підтвердити своє рішення їх не враховувати (БЗ 102.23.02). Інакше формально вийде, що, подавши уточнену декларацію без позначки у полі «Наявність рішення», малодохідник передумав бути «безрізничником» і вирішив добровільно здійснювати коригування фінрезультату*.
* Щоправда, фіскали не дозволяють малодохіднику, який в минулі роки прийняв рішення не коригувати фінрезультат на різниці, в наступному році почати добровільно його коригувати (БЗ 102.13 // «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 18, с. 2). Тому навіть якщо такий малодохідник в УД до декларації за наступні роки і забуде проставити «безрізничну» позначку, навряд чи йому лише на цій підставі загрожує «добровільно-примусовий» розрахунок різниць.
А що ж робити у ситуації, коли платник хоче визначати фінрезультат без урахування різниць і обсяг доходу йому це дозволяє, але у звітній декларації такий платник-малодохідник забув проставити позначку у полі «Наявність рішення»? Чи можна це виправити?
Фіскали ставляться до такої ситуації з розумінням і дозволяють у порядку стандартного самовиправлення повідомити про те, що декларацію заповнено без урахування різниць. Для цього вони пропонують подати уточнюючу декларацію і зазначити в ній про прийняте рішення не застосовувати коригування фінансового результату (БЗ 102.23.02).
Зверніть увагу: самовиправлення потрібно робити тільки через уточнюючу декларацію! Самовиправлення через додаток ВП у цьому випадку не спрацює. Адже власне у додатку ВП немає поля «Наявність рішення», а якщо заповнити це поле у звітній декларації, до якої подається додаток ВП, то це буде свідчити, що без урахування різниць заповнено саме поточну декларацію. А нам потрібно це засвідчити щодо декларації за минулий період — той, у якому забули заповнити поле «Наявність рішення».
Тож якщо раптом так сталося, що ви подали декларацію, заповнену без урахування різниць, але поле «Наявність рішення» залишили порожнім, — це поправно. За допомогою звичайнісінької уточнюючої декларації.
