висновок документа
Днем звільнення за прогул має бути останній день фактичного виконання трудових обов’язків працівником
У ситуації зі звільненням за прогул не останнє місце займає питання щодо дня звільнення.
За загальним правилом, днем звільнення вважається останній день роботи працівника. Це прямо прописано в п. 2.26 Інструкції, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.
Виняток — випадки, коли працівник не працював, але за ним згідно із законом зберігалося місце роботи (відпустка, хвороба).
Тепер застосуємо правило про день звільнення до ситуації з прогулом.
Якщо прогульника допустили до роботи після вчинення прогулу, то його звільняють за загальними правилами (останнім днем роботи), але з дотриманням строків звільнення за прогул. Нагадаємо, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул може бути застосоване не пізніше одного місяця з дня виявлення прогулу (не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з хворобою або відпусткою) та не пізніше 6 місяців з дня його вчинення.
Саме у день звільнення працівникові мають видати трудову книжку і зробити повний розрахунок.
А якщо працівник, що вчинив прогул, так і не вийшов на роботу? Якою датою його звільняти: датою, на яку припадає останній день роботи працівника перед прогулом, чи датою видання наказу про звільнення за прогул?
Із цим запитанням ми звернулися до Мінсоцполітики. Його відповідь: день звільнення — останній день роботи працівника перед днем, коли він вчинив прогул, за умови, що після його вчинення працівник більше не виходив на роботу. Відзначимо, що аналогічна думка з цього питання викладена в Науково-практичному коментарі до ст. 40 КЗпП: звільнення проводимо із зазначенням останнього дня роботи як дня звільнення. При цьому наказ про звільнення може бути виданий пізніше.
Проте при звільненні заднім числом виникає питання з виконанням вимог ст. 47 КЗпП. Адже роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення і зробити з ним розрахунок згідно зі ст. 116 КЗпП!
Враховуючи наявність такої вимоги в КЗпП, багато роботодавців вважають за краще звільняти за прогул працівників, які так і не з’явилися на роботу, не останнім днем фактичного виконання трудових обов’язків, а датою видання наказу про звільнення.
А що ж суди? На жаль, але тут немає одностайності. Так, у постанові від 26.09.2018 р. у справі № 289/51/16-ц (reyestr.court.gov.ua/Review/77507611) Верховний Суд дійшов висновку, що працівник-прогульник не може бути звільнений у день, який передує дню видання наказу про звільнення.
При цьому при розгляді іншої справи (див. постанову від 11.04.2019 р. у справі № 127/6694/17 // reyestr.court.gov.ua/Review/81234657) ВС зовсім не збентежило звільнення працівника заднім числом. Більше того, обставини звільнення цього працівника також перевіряло Держпраці. І воно теж не знайшло порушень, що відзначено у згаданій постанові ВС.
Важливо! Якщо ви діятимете згідно з рекомендаціями Мінсоцполітики, то обов’язково в день видання наказу про звільнення проведіть з працівником остаточний розрахунок (перерахуйте суми, що належать йому, на картку або отримайте в касі і депонуйте у встановлені строки). Також надішліть поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення на домашню адресу працівника копію наказу про звільнення і пропозицію з’явитися за трудовою книжкою. У цьому випадку трудові права працівника порушені не будуть.
