Одразу скажемо, що особи, які мають свердловини, входять до числа платників рентної плати за:
— видобування корисних копалин;
— спеціальне водокористування.
А тому вони мають подавати до податкової декларацію з рентної плати разом із додатком 1 (у ньому розраховують рентну плату за видобування підземної води) та додатком 5 (тут відображають нараховану рентну плату за спецводокористування).
Очевидно, у підприємств, що мають одну свердловину, проблем із тим, щоб визначити, скільки додатків 1 та 5 подавати і куди, не виникає. Відповідь однозначна: по одному додатку разом із декларацією за місцем знаходження свердловини.
Якщо ж свердловин декілька і вони розміщені в різних районах міста, які до того ж обслуговуються різними податковими органами, закономірно виникає запитання: скільки додатків 1 та 5 слід подавати в податкову?
Відповідь на це запитання шукайте далі.
Додаток 1
Розпочнемо із рентної плати за видобування підземної води, тобто з подачі додатку 1.
Щоб визначитися з тим, скільки таких додатків слід подати за наявності у підприємства декількох свердловин, слід звернутися до загальних правил звітування з рентної плати за видобування корисних копалин. Так, відповідно до п.п. 257.3.1 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником рентної плати за видобування корисних копалин (підземні води також є корисною копалиною), має подавати у складі податкової декларації з рентної плати додаток 1 за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України.
Коли йдеться про видобування води, то ділянкою надр, з якої видобувають воду, є земельна ділянка, на якій розміщено свердловину. Про це свідчить той факт, що платником рентної плати за видобування води є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (п.п. 252.1.4 ПКУ). На цьому акцентують увагу і фіскали у листі від 22.10.2018 р. № 4509/6/99-99-12-02-03-15/ІПК. Тобто прив’язкою платників до плати є наявність у особи у власності земділянки, з якої він видобуває воду.
З цього випливає, що за підприємством, яке володіє двома свердловинами, що розміщені на різних земділянках, закріплено дві ділянки надр. А тому
подавати щодо кожної свердловини що розмішені на окремих земділянках, слід окремий додаток 1
Тобто підприємство в нашому випадку має подати дві податкові декларації з рентної плати в різні податкові (за місцем знаходження свердловин) і до кожної декларації додати по одному додатку 1, в якому розраховано податкові зобов’язання з рентної плати за видобування корисних копалин для окремої свердловини, яка знаходиться на території, підконтрольній конкретній податковій.
Слід зазначити, що в разі якщо місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр (земділянки, на якій розміщена свердловина), то платник рентної плати за користування надрами має стати за місцем знаходження ділянки надр на облік як за неосновним місцем обліку. Туди він подаватиме оригінал декларації. А от за основним місцем своєї податкової реєстрації (основним місцем обліку) платник ренти за видобування має подати копію податкової декларації та копію платіжного документа про сплату податкових зобов’язань з рентної плати (п. 257.6 ПКУ).
Додаток 5
Правила подачі. Що стосується нарахування рентної плати за спецводокористування (тобто подачі додатка 5), то за загальним правилом платник рентної плати має подати податкову декларацію, яка містить додатки з нарахованою рентною платою за спецводокористування — за місцем податкової реєстрації платника податку (п.п. 257.3.3 ПКУ).
Водночас п. 255.1 ПКУ визначає платниками рентної плати за спецводокористування не тільки юросіб, а і їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юрособи, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів. А тому у пп. 255.11.17 та 255.11.18 ПКУ прописано особливі правила визначення місця подачі декларації певними категоріями платників. А саме відокремленими і не відокремленими підрозділами юрособи (про які йдеться у запитанні).
Так, якщо воду видобувають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи водокористувача, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, то саме вони (такі підрозділи) є платниками рентної плати і подають податкові декларації та сплачують рентну плату за своїм місцем податкової реєстрації (п.п. 255.11.17 ПКУ).
Якщо до складу водокористувача (юрособи) входять структурні підрозділи, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, податкові декларації подаються і рентна плата вноситься водокористувачем, тобто юрособою, до складу якої входять такі структурні підрозділи. При цьому подавати декларацію і сплачувати зобов’язання слід за місцезнаходженням водних об’єктів (п.п. 255.11.18 ПКУ).
У нашому запитанні йдеться про ситуацію, коли свердловини знаходяться у підрозділах, які не є окремими платниками, тобто не є відокремленими підрозділами. А отже із п.п. 255.11.18 ПКУ випливає, що кількість додатків 5 до декларації з рентної плати для таких підрозділів має залежати від кількості водних об’єктів, з яких видобуває воду підприємство.
На думку податківців, водним об’єктом є саме свердловина, з якої суб’єкт господарювання видобуває воду із надр
Тому фіскали вважають, що суб’єкти господарювання, які не мають відокремлених підрозділів, а мають власні та/або орендовані приміщення або будівлі в різних регіонах України та/або районах міста та використовують підземну воду згідно з дозволом на спецводокористування, повинні стати на облік як платники рентної плати за спецводокористування у відповідній податковій за місцем знаходження водних об’єктів (за місцем використання води) та подавати декларації з рентної плати (в частині рентної плати за спецводокористування) і сплачувати її за неосновним місцем податкової реєстрації (121.05 БЗ, лист від 06.05.2019 р. № 1984/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).
Їх позицію можна зрозуміти. Тільки так можна конкретизувати місце сплати податку і контролювати виконання суб’єктом господарювання своїх обов’язків.
Тому радимо суб’єктам господарювання
за структурні підрозділи, які не є самостійними платниками рентної плати за спецводокористування, звітувати за місцем знаходження свердловини, з якої видобувається вода
Увага! Якщо мова іде про платників, які внесені до Реєстру великих платників податків, то в даному випадку фіскали вважають, що звітувати слід також за окрему свердловину, але по зовсім іншій методиці (див. 121.06 БЗ). Так, на їх погляд, за воду, використану із свердловин:
— розташованих у межах населеного пункту місцезнаходження територіальних управлінь Офісу великих платників податків ДФС, декларації із усіма додатками подаються до територіального управління Офісу великих платників податків ДФС такого міста;
— за межами населених пунктів територіальних управлінь Офісу великих платників податків ДФС, декларація подається до контролюючого органу за місцем розміщення свердловин.
Порядок розрахунку. Вищеописані вимоги фіскалів щодо порядку подання звітності з рентної плати виконати не складно, якщо для кожної свердловини у дозволі на спецводокористування вказано річний ліміт використання води.
Проблеми починаються, коли особа має декілька (наприклад, дві) свердловин, але оформляє один дозвіл на спецводокористування, в якому вказано загальний ліміт використання води по підприємству без розбивки між свердловинами.
Річний ліміт використання води є доволі значущою величиною для розрахунку рентної плати за спецводокористування, оскільки у разі його перевищення податок сплачується у 5-кратному розмірі за понадлімітний обсяг використаної води (п.п. 255.11.13 ПКУ).
Тому виникає запитання, як ліміт поділити між двома свердловинами і як саме розрахувати податок для кожної свердловини?
Відповідь на нього надали фіскали у листі від 06.05.2019 р. № 1984/6/99-99-12-02-03-15/ІПК. В ньому вони зазначають, що підприємство має самостійно розділити розмір ліміту між своїми свердловинами. Робити це слід спираючись на інформацію, наведену у Паспортах артезіанських свердловин (форма затверджена наказом Мінекології та МінЖКГ від 06.04.2016 р. № 145/84), зокрема щодо дебіту артезіанської свердловини.
Іншими словами, податківці пропонують
розділити ліміт між свердловинами пропорційно до можливого обсягу видобування води із них
Такий підхід дає право платнику податків без проблем нарахувати податкові зобов’язання. Водночас слід враховувати, що такі правила розподілу ліміту не прописані в жодному нормативно-правовому акті, а тому, щоб робити такий розподіл, радимо отримати подібну консультацію на свою адресу.
висновки
- Підприємству, яке видобуває воду із двох свердловин, слід подати окремі додатки 1 та 5 за кожну із свердловин, з яких видобувається вода.
- При цьому якщо райони міста, в яких знаходяться свердловини, підконтрольні одній податковій, то слід подавати всі додатки у складі однієї декларації до податкової, якій підконтрольні території, на яких знаходяться обидві свердловини.
- Якщо райони міста, в яких розміщені свердловини, підконтрольні різним податковим, то підприємство має подати за місцем знаходження свердловин окремі декларації з рентної плати і до кожної з них прикріпити окремі додатки 1 та 5, в яких розрахувати рентну плату за видобування і за спецводокористування по окремій свердловині.
