Проводимо уцінку запасів: коли і як?

Коли проводять уцінку ТМЦ?

Спочатку всі запаси* (як придбані, так і самостійно виготовлені) потрапляють на баланс підприємства за первісною вартістю (п. 8 П(С)БО 9). Та час нещадний не лише до людей, але й до предметів неживих. Тому надалі підхід до обліку запасів змінюється: на дату балансу запаси відображають у бухобліку і фінзвітності за найменшою з двох оцінок (п. 24 П(С)БО 9):

* Маються на увазі всі види запасів з п. 6 П(С)БО 9: сировина, матеріали, комплектуючі тощо, призначені для виробництва; товари, які придбані й утримуються підприємством з метою подальшого продажу; готова продукція.

— за первісною вартістю (її ми визначили при зарахуванні активу на баланс);

— за чистою вартістю реалізації (тобто очікуваною ціною реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію).

Простіше кажучи,

Уціняти запаси до чистої вартості їх реалізації доведеться, якщо на дату балансу (п. 25 П(С)БО 9),

— ціна запасів знизилася;

— запаси зіпсовані;

— запаси застаріли;

— іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Зверніть увагу! Зниження чистої вартості реалізації запасів нижче їх первісної вартості — дзвіночок про те, що уцінку проводити обов’язково. Водночас якщо ви плануєте «дешевий» продаж запасів (наприклад, за ціною нижче собівартості), чиста вартість реалізації яких, як і раніше, перевищує їх первісну вартість, то умови для обов’язкової переоцінки не виконуються. У такому разі підстав для уцінки немає і проводити її не потрібно.

Як визначити чисту вартість реалізації, пояснює п. 26 П(С)БО 9: її розраховують за кожною одиницею запасів шляхом віднімання з очікуваної ціни продажу передбачуваних витрат на завершення виробництва і збут. До таких витрат можна віднести, наприклад, витрати на завершення виробничого циклу, пакування, зберігання, доставку покупцеві тощо.

Приклад розрахунку чистої вартості реалізації за видами запасів ви знайдете в додатку 2 до Методрекомендацій № 2.

Ну і декілька слів про дооцінку запасів. Її проводять у тому випадку, якщо на дату балансу чиста вартість реалізації раніше уцінених вами запасів збільшилася (п. 28 П(С)БО 9). При цьому потрібно дотримуватися двох головних правил:

— дооцінка можлива тільки щодо раніше уцінених запасів;

— дооцінку проводять тільки в межах суми попередньої уцінки.

Як провести уцінку запасів?

Розпочнемо з того, що сьогодні немає жодного нормативного документа, який би чітко регламентував порядок проведення уцінки запасів на підприємстві. Тому, на наш погляд, тим підприємствам, які стикаються з проведенням уцінки регулярно, слід було б розробити внутрішнє Положення про уцінку. При цьому деякі тонкощі її проведення можна цілком запозичити з Положення № 120**, що діяло раніше.

** Положення про порядок уцінки..., затверджене спільним наказом Мінекономіки і Мінфіну від 10.09.96 р. № 120/19.

Сама по собі процедура уцінки достатньо проста. Але до її оформлення потрібно підійти з усією відповідальністю. Адже уцінка в бухобліку безпосередньо впливає на податок на прибуток, а це, у свою чергу, гарантує пильну увагу до неї з боку податківців.

Уцінка проводиться в декілька етапів:

1. Керівник підприємства видає наказ про створення комісії (постійно діючої комісії) для проведення уцінки.

Цікаво, що, на відміну від переоцінки основних засобів, залучати професійних оцінювачів до уцінки ТМЦ законодавство не вимагає (див. лист Мінекономіки від 26.02.2008 р. № 91-22/65). Тому до складу комісії входять працівники підприємства, компетентні в частині обліку запасів, які знають вимоги до їх якості та строки використання.

У наказі може бути прописана і періодичність проведення комісією оглядів (оцінки) запасів/періодичність інвентаризації на предмет їх уцінки. Як правило, уцінку товарів на торговельних підприємствах проводять за даними інвентаризації. Хоча не виключена можливість її проведення і за даними бухгалтерського обліку.

2. Комісія за результатами інвентаризації або огляду запасів складає перелік запасів, що підлягають уцінці. У ньому за кожним із запасів повинні бути зазначені: його повне найменування, кількість, первісна вартість та/або роздрібна ціна, найменування підприємства-виробника, а також пропозиції щодо розміру уцінки. Перелік також затверджує керівник підприємства.

3. Керівник приймає рішення про проведення уцінки запасів за переліком, представленим комісією, і видає відповідний наказ.

4. Результати уцінки запасів оформляють актом уцінки (п. 3.15 Методрекомендацій № 2).

Форма опису-акта, що діяла раніше, канула в Лету разом із Положенням № 120, а нова обов’язкова форма нормативними документами не затверджена. Отже, ваше завдання — розробити її самостійно. Ну а для того, щоб полегшити собі життя, — за основу можете взяти форму опису-акта з Положення № 120. Головне, щоб ваш акт містив усі обов’язкові реквізити бухгалтерського документа, перелічені в ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

Акт уцінки зазвичай складають у двох примірниках: один примірник передають до бухгалтерії, другий — матеріально відповідальній особі. Його підписують члени комісії та матеріальна відповідальна особа, а потім передають на затвердження керівникові.

5. Результати уцінки відображають у бухгалтерському обліку (див. статтю «Уцінка запасів: нюанси бухгалтерського і податкового обліку» цього номера).

6. Підприємства роздрібної торгівлі проводять перемаркування цін уцінених товарів.

Перемаркування цін проводять за правилами Інструкції № 2. Для цього просто потрібно закреслити попередню ціну і зазначити нову на ярликах цін (цінниках), товарних ярликах, етикетках підприємств-виробників, упаковці тощо кожної одиниці товару (п. 11 Інструкції № 2).

Виправлення ціни повинен засвідчити своїм підписом працівник, відповідальний за ціноутворення та застосування цін.

Якщо закреслити стару ціну неможливо, то наклеюють або навішують ярлики з новими цінами.

Про те, у яких випадках проводять уцінку і як її оформити, ви тепер знаєте, тому давайте розберемося, як її результати показати в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.