Балансову вартість перехідних ОЗ для цілей нарахування податкової амортизації екс-єдиноподатники (високодохідні платники податку на прибуток і малодохідники-добровольці) визначають (див. БЗ 102.05):
1) за правилами бухгалтерського обліку;
2) на дату переходу зі спрощеної системи.
Тому новоспечений платник податку на прибуток, який на єдиному податку уцінив об’єкти ОЗ, «стартово» починає амортизувати їх у податковому обліку виходячи зі зменшеної на суму уцінки бухоблікової балансової вартості.
Хоча формально з ПКУ-обмежень випливає, що цю вартість потрібно ще збільшити на суму бухгалтерських уцінок, проведених з 1 січня 2015 року. Щоправда, у зазначеній БЗ податківці про необхідність виключення впливу бухпереоцінок не згадують. І виходить, що суми переоцінок можна і не виключати. Проте із цього приводу краще все-таки озброїтися індивідуальною податковою консультацією.
Надалі, провівши дооцінку раніше уцінених ОЗ, колишній єдиноподатник має право зменшити свій фінрезультат до оподаткування на суму такої дооцінки. Адже за вимогами п. 138.2 ПКУ прибутковий об’єкт зменшується на суму дооцінки ОЗ у межах попередньо віднесених у витрати уцінок відповідно до НП(С)БО або МСФЗ. Тобто ця зменшуюча дооціночно-уціночна різниця зав’язана виключно на даних бухобліку ОЗ.
А за бухобліковими правилами, якщо проводиться дооцінка об’єкта ОЗ, то дохід, відображений у межах попередніх уцінок, збільшить бухгалтерський фінрезультат (п. 20 П(С)БО 7). Проте завдяки різниці, передбаченій п. 138.2 ПКУ, бухфінрезультат буде зменшений на суму такого доходу, відображеного в межах минулих уцінок, що потрапили у витрати. Таким чином, у результаті цієї маніпуляції в податковоприбутковому обліку нівелюються бухгалтерські доходи, викликані дооцінкою ОЗ.
Тож якщо платник, будучи на спрощеній системі, відображав витрати з уцінки ОЗ відповідно до НП(С)БО, то в межах минулих віднесених у витрати ще на єдиному податку уцінок він може показати зменшуючу різницю. Солідарні з цим і податківці (див. листи ДФСУ від 20.10.2016 р. № 22710/6/99-99-15-02-02-15 і від 18.10.2016 р. № 22486/6/99-99-15-02-02-15).
Повторимо: це можна зробити тільки в частині, у якій уцінка потрапила в минулому у витрати (Дт 975). Інакше (якщо попередня уцінка була, але витрат не сформувала, наприклад, оскільки до неї була ще більша дооцінка) фінрезультат на суму дооцінки не зменшують. Тому об’єкт оподаткування можна зменшити тільки на дооцінку раніше уцінених об’єктів.
Отже, в податковоприбуткових цілях фінрезультат:
— збільшують на суми уцінки ОЗ, відображені за Дт 975 — Кт 10 (ряд. 1.1.1.1 додатка РI до декларації з податку на прибуток);
— зменшують на суми дооцінки ОЗ, що опинилися в Дт 10 — Кт 746 (ряд. 1.2.1.1 додатка РI до декларації).
Інших коригувань фінрезультату переоцінка ОЗ не спричиняє.
Але! Окрім дооціночно-уціночних різниць, колишнім єдиноподатникам доведеться зіткнутися і з амортизаційними різницями з пп. 138.1 і 138.2 ПКУ. Річ у тому, що в податковому обліку при розрахунку амортизації об’єктів ОЗ за п. 138.3 ПКУ їх вартість визначають без урахування переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухобліку. Унаслідок цього база для розрахунку амортизації в бухгалтерському і податковому обліку буде різною. А це, у свою чергу, призводить до виникнення амортизаційних різниць. Знову ж таки вона загрожує тільки високодохідникам і малодохідникам-добровольцям. А ось малодохідні платники, які вирішили не рахувати різниці з розд. III ПКУ, у всьому орієнтуються на бухоблік.
