Особливі правила визначення доходу від продажу ОЗ єдиноподатниками групи 3 встановлює абзац другий п. 292.2 ПКУ. Так, якщо об’єкт ОЗ проданий після його використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначають як різницю між сумою коштів, отриманих від продажу, і залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу. Тобто чим вище буде залишкова (переоцінена) вартість, тим меншу суму ЄП заплатить підприємство.
Визначення терміна «залишкова вартість» з п.п. 14.1.9 ПКУ на єдиноподатників не поширюється, оскільки використовується тільки в цілях застосування розд. III «Податок на прибуток» ПКУ. А це означає: єдинники залишкову вартість визначають за правилами П(С)БО 7. Для них залишкова вартість — це різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою накопиченої амортизації (зносу) (п. 4 П(С)БО 7).
Як бачите, при визначенні ЄП-доходу від продажу об’єкта ОЗ підприємство має право використовувати його переоцінену вартість, а отже, дооцінка зменшує об’єкт оподаткування ЄП.
Але вимушені попередити. Податківці, схоже, проти подібних спроб оптимізувати об’єкт оподаткування ЄП. Вони наполягають на тому, що сума дооцінки ОЗ до справедливої вартості не враховується при визначенні доходів юрособи — платника ЄП (див. категорію 108.01.02 БЗ).
Що ж виходить? Так, дооцінка об’єкта ОЗ, що продається, зменшить базу оподаткування ЄП. Але процедура це морочлива і не дешева, що саме по собі ставить під сумнів доцільність її проведення (див. статтю «ОЗ-переоцінка: розкриваємо секрети проведення» цього номера). Та ще не факт, що при перевірці ви не зіткнетеся з претензіями контролерів. Тому кожному єдиннику вирішувати самому — зв’язуватися йому з дооцінкою чи ні.
Якщо жодні перешкоди вас не лякають і ви зважилися на переоцінку, тоді не забудьте дотриматися декількох умов.
1. За правилами підприємство може переоцінювати об’єкт ОЗ, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Тому якщо суттєвої відмінності між вартостями немає, то дооцінювати ОЗ просто заради збільшення його балансової вартості не можна.
Поріг суттєвості фіксують у наказі про облікову політику підприємства.
2. Юрособи — єдинники групи 3 ведуть спрощений бухоблік доходів і витрат (абзац третій п. 44.2 ПКУ). Серед іншого це означає, що вони можуть обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності й переоцінки до справедливої вартості (п.п. 2 п. 2, п. 8 розд. I П(С)БО 25).
Зверніть увагу на формулювання п. 8 розд. I П(С)БО 25: підприємства, що ведуть спрощений облік, можуть обліковувати ОЗ за первісною вартістю, але в жодному разі не зобов’язані це робити! А отже, ніщо не заважає єдиноподатнику проводити переоцінку за правилами П(С)БО 7. Головне — спершу потрібно переконатися в тому, що наказ про облікову політику не забороняє вам це робити. Інакше, попередньо потрібно внести до нього відповідні зміни.
3. Переоцінку проводять на дату балансу, тобто на кінець останнього дня звітного періоду. Підприємства-єдиноподатники, які ведуть спрощений облік доходів і витрат, складають фінзвітність, установлену П(С)БО 25, один раз за підсумками року (п. 2 Порядку № 419). Тобто вони можуть проводити переоцінку один раз на рік — станом на 31 грудня, а не в будь-який день перед продажем. Якщо ж ви продаєте ОЗ у середині року, а на кінець попереднього переоцінки не було, очевидно, що дооцінити об’єкт, який продається, не вийде.
Щоправда, в теорії єдиноподатник своєю обліковою політикою може передбачити складання щомісячної (квартальної) фінзвітності (ст. 13 Закону про бухоблік). У цьому випадку датою балансу буде останній день звітного місяця (кварталу). Тоді й переоцінку за необхідності можна проводити частіше.
