Сьогодні вирішуватимемо дуже цікаву задачку. Навіть не просто задачку, а задачку із зірочкою!
Дано: підприємство, яке періодично організовує і проводить для своїх працівників тренінги. Витрати на проведення тренінгів підприємство бере на себе.
Знайти відповіді на запитання: як розцінювати час, проведений на тренінгу: як робочий час або час навчання працівника?
Чи має право роботодавець вимагати присутності працівника на тренінгах, якщо вони проводяться в дні, які є вихідними для останнього?
Чи (і яким способом) треба компенсувати працівникові час, проведений на тренінгу, зокрема якщо такий тренінг проводиться у вихідні дні?
Підказка: ці питання ми поставили Мінсоцполітики. Відповідь відомство надало в листі від 02.10.2019 р. № 1437/0/206-19 (далі — лист № 1437). Що ж, давайте подивимося, збігаємося ми у своїх висновках з ним чи ні. ☺
Рішення задачі.
Робота чи навчання?
Визначення терміна «тренінг» ви не знайдете в КЗпП.
Водночас із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про освіту* випливає, що тренінг є видом освітньої діяльності, спрямованої на формування знань, інших компетенцій, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувача освіти. А ч. 2 ст. 59 цього Закону класифікує тренінг як спосіб підвищення кваліфікації працівника.
* Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII.
Таким чином, час, проведений працівником на тренінгу, слід розцінювати не як робочий час, а як час навчання. На це, зокрема, звертає увагу Мінсоцполітики в листі № 1437.
Участь у тренінгах належить до освітньої діяльності працівника, спрямованої на підвищення його кваліфікації
Це дуже важливий висновок, який впливає і на порядок документального оформлення такого процесу, і на спосіб реалізації трудових гарантій, установлених законодавством про працю, для працівників, що поєднують роботу з навчанням, і на принцип застосування норм податкового законодавства.
Документальне
Якщо виходити з того, що тренінг = підвищення кваліфікації, то і в «паперовому питанні» роботодавці сміливо можуть використати аналогію.
Так, якщо на вашому підприємстві є працівники, які зобов’язані проходити підвищення кваліфікації згідно із законом, то доцільно щорічно складати план-графік такого проходження, з яким ознайомлювати їх під підпис. У плані-графіку вкажіть, хто з працівників і в які терміни повинен пройти підвищення кваліфікації (тренінг), а також його підставу.
Якщо ініціатива прослухати тренінг і підвищити кваліфікацію виходить від працівника, він може звернутися до роботодавця із заявою, в якій викласти своє прохання.
Ідея організувати тренінг для працівників прийшла в голову їх роботодавцеві? Тоді останній може направити працівникам пропозицію пройти тренінг.
Причому якщо пропозиція зроблена в усній формі, рекомендуємо отримати від працівників письмову згоду.
Якщо пропозиція оформлена письмово, вистачить відміток працівників про згоду, зроблених у пропозиції.
Майте на увазі: в односторонньому порядку зобов’язати працівників відвідати тренінг на тій підставі, що «я_так_вирішив», роботодавець не має права.
Тренінг у вихідний день. Досить часто така ініціатива роботодавців викликає невдоволення працівників. І навіть якщо останні прийдуть на тренінг через побоювання накликати на себе неприємності з боку керівництва, результатом буде демотивований працівник і гроші на вітер.
Навряд чи саме про такий результат мріє роботодавець.
Можливий вихід — роз’яснити працівникам переваги навчання, як-от підвищення професійного рівня і збільшення їх вартості на ринку праці без фінансових вливань з їх боку.
І пам’ятайте,
участь працівників у тренінгу має бути добровільною
На це звертає увагу ч. 4 ст. 34 Закону про зайнятість**.
** Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.
Про направлення працівника на тренінг видають відповідний наказ (розпорядження).
У табелі обліку робочого часу дні підвищення кваліфікації (тренінгу) з відривом від виробництва Мінпраці в листі від 22.06.2010 р. № 6551/0/14-10/13 рекомендує відображати з кодом «ІН» (цифровий код «22») — інший невідпрацьований час.
Проте, на наш погляд, тут роботодавцеві є сенс ввести своє кодування для навчальних днів, щоб не заплутати бухгалтера-оплатника (див. нижче).
Трудові гарантії
Тут на перше місце виходять ст. 122 КЗпП. Вона зобов’язує звичайного роботодавця зберігати за працівником, який підвищує кваліфікацію з відривом від виробництва, місце роботи (посаду) і проводити йому виплати, передбачені законодавством.
Якщо говорити про виплати, то тут орієнтир на постанову № 695***. В її п. 1 для основних працівників, які направляються на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, установлені такі мінімальні держгарантії:
*** Постанова КМУ від 28.06.97 р. № 695.
а) збереження середньої зарплати за час навчання;
б) оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
в) виплата добових за кожен день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в подальші місяці до закінчення терміну навчання, тим, хто отримує заробітну плату в розмірі менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (сьогодні це смішна сума в 102 грн.), виплачується стипендія у розмірі 20 % добових.
Як бачимо, передбачені чинним законодавством для основних працівників мінімальні держгарантії не залежать від місця проведення тренінгів (підвищення кваліфікації). Їх треба виконувати незалежно від того, проводяться тренінги в іншому місті або на самому підприємстві.
Єдине, якщо навчання (тренінг) проводиться за місцем роботи основного працівника, то оплатні гарантії згортаються до збереження середньої зарплати за час навчання.
А як бути, якщо на тренінг направлений сумісник? На що він може в цьому випадку розраховувати? Безперечно, на збереження місця роботи (посади). Це чітко прописано в ст. 122 КЗпП. А ось на усе інше, що «світить» основному працівникові, працівник- сумісник матиме право, якщо буде на те добра воля роботодавця.
Тренінг у вихідний день. У ст. 122 КЗпП і постанові № 695 йде мова про гарантії, які встановлені для стандартного випадку: підвищення кваліфікації з відривом від виробництва. Але чи є такий «відрив» у разі, коли тренінг проходить виключно у вихідні дні працівника? Відповідь — ні. Адже працівник через навчання не пропустить жодного робочого дня.
При цьому постанова № 695 гарантує нарахування середньої зарплати за робочі дні, які припали на період підвищення кваліфікації.
Приписів щодо оплати часу навчання (тренінгу), якщо воно проводилося у вихідні дні працівника, ні КЗпП, ні постанова № 695 не містять.
Так може тут треба орієнтуватися на положення ст. 71 і 72 КЗпП, які встановлюють порядок залучення працівників до роботи у вихідний день і умови компенсації за таку роботу?
Упевнені, що ні. Адже час тренінгу не є робочим часом працівника.
Під час тренінгу працівник не виконує свої посадові обов’язки, а підвищує кваліфікацію (тобто навчається).
Відповідно і норми про залучення до роботи у вихідний день (ст. 71 КЗпП) і компенсацію такої роботи (ст. 72 КЗпП) тут застосовувати не можна.
Так що ж виходить, час перебування працівника у свій вихідний день на тренінгу можна не оплачувати?
Формально кажучи, так. Адже працівник не втрачає в заробітку, а навчається у вихідний за доброю волею.
Водночас Мінсоцполітики в листі № 1437 доходить висновку, що у разі направлення працівника на навчання (тренінг) у вихідний день цей день підлягає оплаті у розмірі середньої зарплати.
Такий висновок відомство обґрунтувало тим, що постанова № 695 зобов’язує зберігати середню зарплату за основним місцем роботи за час навчання.
Що ж, згодні. Зобов’язує. Але тільки в розрахунку цієї «середньої» беруть участь робочі дні, а нарахування виплат проводять шляхом множення середньоденної зарплати на кількість робочих днів. У випадку з навчанням (тренінгом) у вихідний день кількість таких робочих днів = 0.
Водночас якщо ви хочете (1) промотивувати співробітника, запрошеного на тренінг, (2) підвищити його зацікавленість і при цьому (3) не хочете сперечатися з Мінсоцполітики, рекомендуємо вам прислухатися до рекомендацій відомства.
Податкові тонкощі
ПДФО. Сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації працівника згідно із законом не є оподатковуваним доходом останнього. Підстава — п.п. 165.1.37 ПКУ.
Оскільки ми з вами вже з’ясували, що тренінг = підвищення кваліфікації, то цю норму ПКУ можна застосовувати і в питанні витрат роботодавця на тренінг. Причому, на наш погляд, при написанні п.п. 165.1.37 ПКУ законодавець використав термін «закон» у його широкому значенні****. Під ним слід розуміти:
**** Див. п. 2.9 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11.
— безпосередньо закон України. Так, наприклад, ст. 34 Закону про зайнятість зобов’язує роботодавців періодично організовувати для працівників професійне навчання і підвищення кваліфікації;
— підзаконні нормативні акти, до яких належить, зокрема, і Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. № 336 (ср. ). Тому якщо в Довіднику вказано, що проходження підвищення кваліфікації є обов’язковим для якоїсь професії, то можна говорити про те, що воно проводиться згідно із законом.
Зверніть увагу: п.п. 165.1.37 ПКУ виводить з-під оподаткування не лише вартість підвищення кваліфікації (тренінгу), але й інші витрати на підвищення кваліфікації.
У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ неоподатковувану суму витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (проведенням тренінгу) працівника згідно із законом відображайте з ознакою доходу «158».
Рекомендація. Старайтеся, щоб із документів виходило, що ініціатором проведення тренінгу був роботодавець, а не працівник. Інакше побачивши заяву працівника з проханням оплатити проходження тренінгу, контролери можуть спокуситися і «підтягнути» таку виплату під додаткове благо та наполягати на оподаткуванні ПДФО.
ВЗ. Неоподатковувана ПДФО вартість витрат роботодавця на організацію тренінгу для найманих працівників не увійде до бази оподаткування ВЗ. Це випливає з положень пп. 1.2 і 1.7 п.п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Водночас така виплата має бути відображена в розд. II форми № 1ДФ у загальній сумі доходів, нарахованих/виплачених фізичним особам у звітному кварталі.
ЄСВ. Суму витрат роботодавця на підвищення кваліфікації (тренінг) для працівників не включають до бази стягнення ЄСВ, оскільки вона зазначена серед виплат, на які не нараховується ЄСВ (див. п. 9 розд. II Переліку, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170).
Відповідно в ЄСВ-звіті за формою № Д4 вартість підвищення кваліфікації не відображають.
