висновок документа
У цілях мінбази ціна придбання імпортних товарів визначається без урахування величини митної вартості, на дату переходу права власності на такий товар за ціною, зазначеною в договорі на придбання товару (контрактною вартістю)
Фіскали не змінюють думки щодо мінбази імпортних товарів. Нагадаємо, що необхідність нарахування податкових зобов’язань (ПЗ) виходячи з мінбази виникає при продажу товару дешевше за вартість його придбання. Схожі роз’яснення містять, наприклад, листи ДФСУ від 03.06.2019 р. № 2533/6/99-95-42-03-15/ІПК, від 20.12.2017 р. № 3066/6/99-95-42-03-15/ІПК. Звернемо увагу на три моменти.
Митна вартість не важлива. По-перше, контролери відзначають: для імпортних товарів орієнтиром не може бути митна вартість. Підтримуємо. Адже в п. 188.1 ПКУ йдеться про ціну придбання, а не митну вартість.
Важлива ціна придбання. По-друге, п. 188.1 ПКУ вимагає нараховувати мінбазні ПЗ виходячи з ціни придбання, не пояснюючи, як її визначати для українських/імпортних товарів.
Тому, мабуть, найоптимальнішим нам видавався варіант — узяти за орієнтир бухоблік і вважати ціною придбання первісну (балансову) вартість товарів. Тобто вартість, за якою товари прибуткували на баланс і зараховували на субрахунок 281 «Товари на складі». А це вартість, сформована з витрат, перерахованих у п. 9 П(С)БО 9 «Запаси», тобто не лише сум, що сплачуються постачальникові за договором, а й інших витрат, пов’язаних з придбанням, зокрема, ввізного мита, транспортно- заготівельних витрат (ТЗВ) тощо.
Проте податківці із цього приводу висловлюються лояльно і схильні трактувати ціну придбання вужче — як ціну, зазначену в договорі на придбання товару (тобто договірну, контрактну вартість). Тож, на думку фіскалів: ціна придбання = договірна вартість. Причому такий висновок озвучувався контролерами неодноразово, як за імпортними, так і за українськими товарами. Хоча, щоправда, він чітко з ПКУ і не проглядається. Тому, перш ніж брати мінбазу на рівні договірної ціни (без урахування інших витрат, супутніх придбанню), бажано підстрахуватися й отримати аналогічну письмову ІПК на свою адресу.
За яким курсом? І, нарешті, третій — найзаплутаніший момент. Судячи з консультації, на думку фіскалів, ціну придбання треба визначати за договірною ціною на дату переходу права власності на імпортний товар. Невже (через те, що імпортний товар придбавався за валюту) фіскали радять для мінбази перерахувати валютний еквівалент у гривні за курсом НБУ на дату переходу права власності? Але чому саме на дату переходу права власності? Адже за бухправилами запаси визнають активом, коли над ними одержують контроль (п. 3 розд. I НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Найчастіше це відбувається у момент фактичного отримання (який може й не збігатися з моментом переходу права власності).
Та й у бухобліку вартість імпортних товарів сформована за правилами валютного П(С)БО 21 — виходячи з валютного еквівалента, перерахованого в гривні за курсом НБУ на дату передоплати або оприбуткування (дивлячись, яка з подій була першою), незалежно від дати переходу права власності.
І що ж виходить: для нарахування ПЗ з мінбази вартість придбання виявиться зовсім іншою (розрахунковою) величиною, ніяк не пов’язаною з первинкою?
Тому підхід податківців ну занадто вже заплутаний. Тим паче, що таких умов не знайдеш у ПКУ.
