Суб’єкт господарювання може виправити помилку, допущену в Розрахунку зобов’язань неплатника. Звичайно, тільки в межах строку позовної давності зі ст. 102 ПКУ. Для цього необхідно подати Розрахунок, у якому відобразити суму різниці між раніше задекларованими помилковими і правильними показниками. А до Розрахунку додати пояснювальну записку в довільній формі. Пояснимо детальніше.
Згідно з п. 50.1 ПКУ у разі, якщо в майбутніх звітних податкових періодах (у межах строків давності зі ст. 102 ПКУ) платник виявляє помилки в раніше поданій податковій декларації, він повинен подати уточнюючий розрахунок, що діє на дату його подання. Тобто в загальному випадку при виявленні помилки в раніше поданій податковій звітності платник не лише може, але й зобов’язаний виправитися.
Але чи поширюється ця вимога на нашу ситуацію?
З одного боку, неПДВшник, який отримав оподатковувані (з місцем їх постачання на території України) послуги від нерезидента, прирівнюється до платника ПДВ (п. 208.5 ПКУ), а Розрахунок податкових зобов’язань неплатника, безумовно, є податковою декларацією (п. 46.1 ПКУ). Тому й правила самовиправлення тут, за ідеєю, мають бути загальні. З іншого боку, форма уточнюючого Розрахунку зобов’язань неплатника на нормативному рівні не встановлена. А це дозволяє дійти висновку про те, що формально обов’язку подати уточнюючий Розрахунок зобов’язань у суб’єкта господарювання — неПДВшника немає.
Інша річ, що суб’єкт господарювання зазвичай зацікавлений у тому, щоб виправитися самостійно. Звичайно, якщо йдеться про помилку, яка призвела до викривлення податкових зобов’язань.
Так, самостійне виправлення помилки, що завищила ПДВ-зобов’язання, дозволить відсторнувати надміру нараховані зобов’язання і повернути переплату, що виникла. А в разі самовиправлення занижуючої ПДВ-помилки штраф становитиме лише 3 % (порівняно з 25 %, які б нарахували фіскали, що виявили помилку при перевірці).
Як виправити помилку в Розрахунку, якщо форми уточнюючого Розрахунку немає
Тут на допомогу приходять податківці (див. БЗ 101.24). Вони, посилаючись на норму з п. 46.4 ПКУ (згідно з якою платник, який вважає, що форма податкової декларації збільшує або зменшує його податкові зобов’язання врозріз нормам ПКУ, має право зазначити про це в спеціально відведеному місці в декларації), рекомендують виправляти помилку шляхом подання Розрахунку, в якому необхідно відобразити суму різниці між раніше задекларованими помилковими і правильними показниками. А до Розрахунку радять додати пояснювальну записку в довільній формі. Крім того, фіскали нагадують, що сплатити недоплату і самоштраф у розмірі 3 % (у разі виправлення занижуючої помилки) потрібно ще до подання уточненки (до речі, про пеню податківці не згадують).
Пам’ятайте: виправляти помилку в Розрахунку є сенс, тільки якщо вона допущена в графі 8 «Нарахована сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету». Тоді як помилки в найменуванні контрагента-нерезидента, номері/даті договору або в реквізитах акта наданих послуг виправляти зовсім необов’язково. За такі помилки жодної відповідальності суб’єктові господарювання не загрожує.
