За загальним правилом, доходи, отримані від продажу фізособою-громадянином власної сільгосппродукції, не включаються до її оподатковуваного доходу при виконанні певних вимог (п.п. 165.1.24 ПКУ).
Які ж вимоги повинні бути виконані, щоб скористатися таким звільненням? Вони залежать від того, яку продукцію (рослинництва чи тваринництва) реалізує громадянин.
У запитанні йде мова саме про продукцію рослинництва. Тому про неї й поговоримо. Так, з-під оподаткування ПДФО і ВЗ випадає дохід, отриманий від продажу продукції рослинництва, що вирощена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізособою на земділянках, наданих їй у розмірах, установлених ст. 121 ЗКУ (наприклад, на угіддях, виділених для ведення особистого селянського господарства, обсяг яких не перевищує 2 га). Деталі у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 78, с. 26.
Щоб юрособа чи ФОП, які є податковим агентом, були впевнені, що фізособа-продавець має право на звільнення, вона повинна надати документ, що підтверджує вирощення продукції на пільгованій площі. Таким документом є Довідка за формою № 3ДФ (наказ Міндоходів від 17.01.2014 р. № 32).
При цьому, як прямо зазначено у п.п. 165.1.24 ПКУ, фізособа має надати покупцю копію такої довідки. Оригінал повинен зберігатися у неї. Строк дії такої довідки 5 років.
Якщо фізособа надала копію довідки покупцеві, то при виплаті доходу покупець не повинен утримувати з цієї суми ані ПДФО, ані ВЗ
Водночас відобразити виплату доходу у формі № 1ДФ він зобов’язаний з ознакою «148». При цьому у гр. 4 і 4а проставляються нулі.
Звертаємо увагу! Якщо фізособа продає продукцію, яка не відповідає вищенаведеним вимогам (наприклад, вирощена на земділянках, площа яких перевищує встановлені межі), і тому вона не може надати покупцю копію довідки за формою № 3ДФ, то з таких доходів слід утримати ПДФО і ВЗ.
При цьому столичні фіскали заявляють*, що утримувати ПДФО слід за ставкою 18 %, а ВЗ за ставкою 1,5 %. На наш погляд, у цьому випадку слід застосовувати ставку ПДФО 5 %, установлену для доходів від продажу рухомого майна, а не 18 %. Проте є два «але».
* kyivobl.sfs.gov.ua/listivki-ta-broshuri/383731.html
По-перше, застосування ставки 5 % вимагає оцінки рухомого майна, що продається, визначеної згідно із законом (див. п. 173.1 ПКУ). І витрати на таку оцінку в деяких випадках можуть перевищити економію на різниці ставок (5 та 18 %). По-друге, як бачимо, фіскали проти цього підходу. Тож просто так відстояти свою позицію без спору з ними не вдасться. Тому, можливо, простіше погодитись на вимогу контролерів про ставку 18 %, аніж щоразу проводити незалежну оцінку придбаної продукції.
Звертаємо увагу: столичні фіскали чомусь говорять, що фізособа, яка продає власну сільгосппродукцію, вирощену на землях, обсяг яких більший, ніж установлений у ст. 121 ЗКУ (наприклад, площа сільгоспугідь перевищує 2 га), то вона має самостійно подати декларацію про майновий стан і сплатити ПДФО та ВЗ з таких доходів.
На наш погляд, так має бути тільки в тому випадку, коли фізособа продає свою продукцію іншій фізособі, тобто особі, яка не виступає у таких відносинах податковим агентом. Якщо ж продаж відбувається виключно податковому агенту, то з таких доходів податковий агент сам утримає ПДФО і ВЗ, перерахує їх у бюджет і задекларує суму виплаченого доходу і суму нарахованого та перерахованого ПДФО і ВЗ у формі № 1ДФ.
