Калькуляція собівартості: що за документ?

В обраному У обране
Друк
Ольховик Ольга, податковий експерт
Податки & бухоблік Вересень, 2019/№ 76
Роль калькулювання в діяльності виробничого підприємства складно переоцінити. Сформувати адекватну ціну, спрогнозувати прибуток, виявити перевитрату сировини/матеріалів — із цими (і не лише) завданнями допоможе впоратися калькуляція собівартості продукції (робіт, послуг). А чи треба складати цей документ у бухоблікових цілях? І чи зобов’язане підприємство надавати його фіскалам при перевірках? Про це й поговоримо.

Як ми вже сказали, калькулювання собівартості готової продукції є одним з найважливіших завдань у сфері управлінського обліку підприємства. Достовірна інформація про фактичну собівартість випуску, нормативні і фактичні витрати товарно-матеріальних ресурсів дає можливість приймати адекватні рішення у сфері ціноутворення, тим самим забезпечуючи прибуткову діяльність підприємства. Тож питання про необхідність складання калькуляцій (а в громадському харчуванні ще й технологічних карт, на підставі яких складають калькуляції) в управлінських цілях не стоїть.

Собівартість калькулюють і при плануванні виробництва, і за фактом — вже після того, як продукція вироблена (робота виконана/послуга надана).

Крім того, необхідність складання калькуляцій може бути обґрунтована й іншими причинами. Наприклад, без калькуляції торгово-промислова палата не видасть сертифікат про українське походження товару. Обов’язок виробника надати калькуляцію може бути передбачений і договірними відносинами. Але чи потрібні усі ці складені в різних цілях планові/фактичні калькуляції бухгалтерові (а бухгалтерові громадського харчування ще й технологічні карти)?

Калькуляція — первинний документ?

Не секрет, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік*, п. 2.2 Положення № 88**). Іншими словами:

* Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV.

** Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.

1) відображенню у бухгалтерському обліку підприємства підлягають господарські операції;

2) фіксують їх на підставі первинних документів.

Тож необхідність складання калькуляцій для бухцілей залежить від того, чи відбувається в процесі калькулювання господарська операція і чи відповідає калькуляція поняттю «первинний документ».

Нагадаємо, що господарською операцією вважають факт підприємницької або іншої діяльності, що впливає на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів. А первинним є документ, що містить відомості про господарську операцію (п. 2.1 Положення № 88).

Сам по собі процес калькулювання собівартості (як планової, так і фактичної) готової продукції (робіт, послуг) жодним чином не впливає ні на стан майна і капіталу підприємства, ні на його зобов’язання і фінансові результати діяльності. А калькуляція — просто документ, в якому визначена сума витрат (планова або фактична) на виробництво одиниці (групи одиниць) виробів. Тож

калькулювання собівартості не є господарською операцією, а калькуляція, що містить відомості про цей процес, — НЕ первинний документ

Технологічні карти аналогічно — первинним документом також не є.

Господарські операції підприємство здійснює в процесі виробництва. Їх відображають в обліку на підставі первинних документів, що підтверджують передачу матеріалів у виробництво, випуск готової продукції тощо.

Про те, що калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксуються будь-які господарські операції, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, свого часу говорив і Мінфін (див. лист від 15.02.2013 р. № 31-08410-07/23-357/246).

Та й суди підтверджують: калькуляції, лімітно-забірні карти, технологічні карти, карти розкрою і тому подібне не є первинними документами в розумінні Закону про бухоблік (див., наприклад, постанову ВС від 10.06.2019 р. у справі № 804/5840/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/82294731). Щоправда, на наш погляд, лімітно-забірні карти в цьому переліку зайві. Вони якраз є первинним документом, який оформляють при відпуску ТМЦ у виробництво (п. 366 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 р. № 373).

Безумовно, інформація про собівартість — це важлива бухгалтерська інформація. У бухобліку вона формується на підставі первинних документів, що підтверджують списання матеріалів у виробництво, нарахування зарплати виробничих працівників, нарахування амортизації виробничого устаткування тощо. Для того, щоб правильно класифікувати понесені витрати, підприємство самостійно в обліковій політиці визначає перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості (п. 11 П(С)БО 16 «Витрати», п. 2.1 Методрекомендацій № 635***). Але калькуляція — це вже вторинний зведений документ****. Тому складати звітну калькуляцію чи ні, підприємство вирішує самостійно.

*** Методичні рекомендації з облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635.

**** Мова про фактичну калькуляцію. Планова калькуляція взагалі жодного відношення до процесу виробництва не має.

Чи надавати фіскалам?

Для цілей оподаткування платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування/податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачене законодавством (п. 44.1 ПКУ).

Як ми вже з’ясували, до первинних документів калькуляції/технологічні карти не відносять. Іншими документами, які пов’язані з обчисленням/сплатою податків, вони теж явно не є (навіть для мінбази з ПДВ собівартість вже давно не орієнтир).

Тому для цілей оподаткування складати калькуляції підприємство теж не зобов’язане, а отже, і надавати калькуляції контролерам воно не повинне

Щоправда, фіскали традиційно вважають інакше. Вони говорять: після початку перевірки платник зобов’язаний представити документи, що підтверджують правильність декларування показників декларації і звітів, у тому числі калькуляцію собівартості продукції, яка використовується при веденні бухгалтерського і податкового обліку та пов’язана з нарахуванням і сплатою податків/зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, і належить або пов’язана з предметом перевірки (див. лист ДПСУ від 29.03.2013 р. № 1870/А/22-2314). Тож обґрунтовувати відсутність калькуляцій (чи відмову в їх наданні контролерам), цілком можливо, доведеться в суді.

висновки

  • Калькуляція не є первинним документом — складати її для бухцілей необов’язково.
  • Надавати калькуляцію контролерам при проведенні перевірки підприємство не повинне. Проте податківці традиційно вважають інакше.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд