* Програмно-технічний комплекс самообслуговування — пристрій, що дозволяє користувачеві здійснювати операції з ініціації переказу грошей, а також виконувати інші операції без безпосередньої участі оператора (касира) (Закон України від 05.04.2001 р. № 2346-III).
Для цілей безподаткового відшкодування це питання — з серії проблемних. З одного боку, п. 20 «касового» Положення № 148 згадує сліп і квитанцію торгового термінала серед інших підтверджуючих документів, які повинні подаватися разом з авансовим звітом. Проте, виходячи з побудови цієї норми, згадка (у дужках) сліпу і квитанції торгового термінала стосується тільки тієї частини її тексту, яка говорить про документи, що підтверджують зняття, а не витрачання готівки.
Що ж до підтверджуючих документів про витрачання підзвітною особою готівки, то тут фіскали, як правило, схильні не визнавати квитанції нефіскалізованих (тобто не оснащених РРО) платіжних терміналів розрахунковими і підтверджуючими документами.
З п. 2 ст. 9 Закону про РРО** випливає, що РРО повинен застосовуватися при виконанні операцій комерційних агентів банків і небанківських фінустанов з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС.
** Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
Тому термінали (ПТКС), що здійснюють переказ грошових коштів, мають бути переведені у фіскальний режим, тобто оснащені РРО і зареєстровані податківцями як такі.
На цій підставі фіскали квитанції нефіскалізованих ПТКС (їх копії) зазвичай не визнають розрахунковими, а також первинними документами. Наприклад, не так давно ДПСУ на своєму сайті*** виклала чергове роз’яснення, яке містить висновки, що квитанція платіжного термінала не є розрахунковим документом у розумінні Закону про РРО (такий їх підхід підтримує і НБУ — див. його лист від 28.11.2019 р. № 57-0007/62082). Фіскали тут пішли ще далі, заявивши, що копія квитанції платіжного термінала не є первинним документом у розумінні п. 44.1 ПКУ, а тому, мовляв, на сьогодні відсутній обов’язок зберігання такої копії. Ідентичний висновок міститься і в свіжому листі ДПСУ від 12.03.2020 р. № 1010/6/99-00-05-04-01-06/ІПК.
*** tax.gov.ua/nove--pro--podatki--novini-/408080.html
Тому якщо працівник надав вам чек/квитанцію платіжного термінала (в тому числі ПТКС) банку або ж чек фіскалізованого (оснащеного РРО) ПТКС комерційного агента банку/небанківської фінансової установи, то такий чек/квитанція буде вважатися повноцінним підтверджуючим документом. Якщо ж працівник до авансового звіту додає квитанцію нефіскалізованого ПТКС, то такі витрати компенсувати працівникові без відповідного їх оподаткування буде досить ризиковано. Податківці напевно суми такої компенсації вважатимуть доходами працівника, який подав авансовий звіт.
У принципі, можна спробувати отримати від агента банку/небанківської фінустанови якийсь переконливіший документ про переказ цих коштів, але на практиці це може бути важко. Але якщо і вдасться щось ще отримати, фіскали все одно можуть не визнати (мовляв, має бути тільки чек РРО). Тоді вказуйте фіскалам на те, що в п.п. «б» п.п. 170.9.1 ПКУ йдеться про «документально підтверджені витрати» грошей, а таким документальним підтвердженням, на нашу думку, можуть виступати не лише так звані розрахункові документи****.
**** Саме розрахункові документи як такі, що підтверджують витрати підзвітника, чітко згадуються тільки відносно придбання квитків на транспорт у відрядженні (п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ).
Усе ж безпечніше буде оподаткувати суму такої компенсації працівникові як додаткове благо, а на майбутнє проінструктувати його, щоб він здійснював такі платежі тільки через фіскалізовані термінали (ПТКС), що видають ці розрахункові документи (чеки/квитанції).
