Читаємо разом
На перше місце тут виходить постанова № 211*. З урахуванням останніх (на момент підготовки статті) змін, які набули чинності з 10.04.2020 р., за загальним правилом особами, що потребують самоізоляції є, зокрема, особи, які досягли 60-річного віку.
* Постанова КМУ від 11.03.2020 р. № 211.
Винятком із цього правила (тобто самоізоляція їм непотрібна) є особи 60+, які відносяться до однієї з трьох категорій, перелічених нижче.
Особи 60+, на яких не поширюється вимога про самоізоляцію1. Особи, на яких поширюється дія Закону № 1700**. ** Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII. 2. Військовослужбовці та працівники Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. 3. Особи, що здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які: — провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної, нафтохімічної, машинобудівної промисловості, гірничо-металургійної галузі, галузях транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах, галузі оборонної промисловості; — мають безперервний промисловий цикл; — надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров’я; — є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню; — включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави***; *** Перелік об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 р. № 83. — є об’єктами потенційно небезпечних технологій і виробництв. |
Увага! Якщо працівник 60+ відноситься до «винятківців», то він має неухильно дотримуватися рекомендацій по масочному режиму, соціальній дистанції в 1,5 метра, мати при собі посвідчення особи та посвідку з місця роботи.
А як бути іншим працівникам 60+? Перелік їх обов’язків наведено у п. 4 постанови № 211. Є серед них і такий: постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими вони спільно проживають.
Залишимо за бортом полеміку щодо законності впроваджених урядом обмежень. Будемо йти від твердження, що працівник 60+ залишається вдома на виконання постанови № 211. Отже роботодавцю потрібно вирішити питання щодо зайнятості цього працівника.
#залишайсявдома
Роз’яснює уряд. На урядовому порталі (www.kmu.gov.ua) на запитання, чи може працююча особа 60+, яка не належить до «винятківців», ходити на роботу, відповіли — ні.
Як ж бути з роботою? Є там відповідь і на це запитання: роботодавець має перевести працівника 60+ у режим віддаленої роботи у визначеному цим працівником місці самоізоляції або надати відпустку на період дії карантину.
А щоб роботодавці бодай чого собі не надумали, урядовці додають: відповідно до законодавства звільнення у період дії карантину заборонено.
Що ж, давайте розбиратися з порадами від уряду: де вцілили, а де промахнулися. ☺
Роз’яснює «Податки & бухоблік». Починаємо з початку. КМУ у п. 4 постанови № 211 відніс осіб 60+ до громадян, що потребують самоізоляції.
Отже, якщо такі особи, що потребують самоізоляції, є застрахованими особами в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (тобто вони самі за себе чи роботодавець з їх доходів сплачує ЄСВ), то на перший план тут повинен виходити Закон № 1105*.
* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Адже одним із страхових випадків, у разі настання яких застрахованій особі надається допомога по тимчасовій втраті працездатності, є перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (див. п. 51 ст. 22 Закону № 1105).
Проте в своїх роз’ясненнях щодо самоізолянтів 60+ урядовці не пропонують таким особам звертатися до лікарів та оформлювати листки непрацездатності (тож, схоже, не бачити таким особам допомоги від ФСС, як своїх вух). Натомість вони переводять стрілки на роботодавців.
Чиновники зазначають, що роботодавець має відправити працівника 60+ працювати вдома віддалено або у відпустку на період дії карантину. Зупинимося на цих рекомендаціях докладніше.
Почнемо з віддаленої роботи. Такий термін у законодавстві наразі відсутній. Якщо і говорити про роботу не на території підприємства, а за місцем самоізоляції, то мова повинна йти про дистанційну (надомну) роботу.
Крім того,
роботодавцю потрібно отримати згоду працівника на таку роботу (відповідну заяву). Примусити в наказовому порядку працівника працювати вдома він не може
Адже така зміна місяця роботи хоч і схожа на переміщення, для якого згода працівника не потрібна, проте, на наш погляд, не є ним у чистому вигляді згідно з приписами ст. 32 КЗпП. Дійсно, працівник переміщується, але не на території підприємства, а за його межі.
Також потрібно розуміти, що роботодавець не завжди може забезпечити зайнятість працівника вдома. Погодьтесь, надомна робота прибиральника виробничих приміщень — це дуже екзотично.
При цьому законодавець не зобов’язує роботодавця в ситуації, що склалася, підшукувати, вигадувати роботу, яку б такий працівник зміг би виконувати вдома. Тож, якщо можливості забезпечити працівника 60+ роботою вдома (за іншим місцем самоізоляції) немає, це не той варіант, з яким повинен заморочуватися роботодавець.
Щодо відпустки на період карантину, то вона надається на підставі заяви працівника. При цьому в односторонньому порядку відправляти такого працівника у відпустку без збереження зарплати роботодавець не має права.
Резюме: працівник 60+, який повинен знаходитися на самоізоляції, може на період такої ізоляції:
— працювати дистанційно (вдома). Детально про документальне оформлення читайте у «Податки & бухоблік», 2020, № 29, с. 20;
— оформити відпустку щорічну чи за свій рахунок. Детально про відпустки за свій рахунок у «Податки & бухоблік», 2020, № 27, с. 3.
А як бути, якщо працівник не хоче ні того, ні іншого та ще й на роботу не ходить?
Нічого страшного в цій ситуації немає. Зафіксуйте, що працівник відсутній на роботі (складіть відповідний акт, до якого додайте доповідні записки керівника працівника, осіб, які спілкувалися з таким працівником). Відсутність працівника у табелі обліку робочого часу позначайте кодом «НЗ» — неявки з нез’ясованих причин. Оплачувати такий невихід на роботу не потрібно!
Після того як працівник з’явиться на роботу, попросіть його надати пояснення у письмовому вигляді про причини відсутності. Якщо такі причини роботодавець визнає поважними (наприклад, працівник вкаже, що знаходився на самоізоляції згідно з приписами постанови № 211, при цьому щирого бажання йти у відпустку у нього не було), то внесіть зміни до табелю обліку робочого часу, замінюючи код «НЗ» на «І» — інші причини неявок. Але, знову ж таки, оплаті такий період неявок не підлягає.
А чи можна за посадою працівника 60+, який повинен самоізолюватися, ввести простій? Так, але за умови, що на цю посаду ви не будете приймати тимчасово на період нероботи самоізолянта іншого працівника. Тобто ділянка роботи, яку виконував працівник 60+, заморожується.
Якщо ця умова не виконується, простою бути не може. Чому? Пояснимо на прикладі. Є підприємство, на якому на самоізоляції знаходиться охоронник — працівник 60+. На період його відсутності за строковим трудовим договором приймається інший працівник. Чи можна за посадою «охоронник» ввести простій? Ні. Адже в такому випадку і працівник-«замінник» не повинен працювати. Причина — за посадою оформлено простій.
Ну а на закінчення піднімемо ще одну проблему — проблему звільнення.
Звільнення осіб 60+
Урядовці наполягають: звільнення в період дії карантину заборонено! Хто звільнив, той грубо порушив трудове законодавство! Чекайте на космічні штрафи!
Відкладемо істерику в бік і проаналізуємо норми законів. Трудове законодавство не забороняє звільняти працівників у період карантину. При цьому не важливо, хто є ініціатором припинення трудових відносин: працівник, роботодавець чи це вимога третьої сторони.
А як же грубе порушення та космічні штрафи? Відкриваємо ст. 172 ККУ. Читаємо: незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів.., а також інше грубе порушення законодавства про працю, караються в загальному випадку штрафом від 34000 до 51000 грн або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або виправними роботами на строк до 2 років.
Тобто, якщо звільнення відбувається в рамках закону, правильно документально оформлене, питань до роботодавця не буде. Навіть якщо це звільнення у зв’язку зі скороченням штату, чисельності працівників чи ліквідацією підприємства.
Так, наприклад, якщо до роботодавця звертається працівник 60+ з проханням звільнити його за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), відмовити йому в такому звільненні на тій підставі, що зараз уведено карантин, роботодавець не має права. Адже кріпацтва в Україні немає.
висновки
- За загальним правилом особами, що потребують самоізоляції, є, зокрема, особи, які досягли 60-річного віку.
- Працівник 60+, який повинен знаходитися на самоізоляції, може на період такої ізоляції працювати дистанційно (вдома) або оформити щорічну відпустку чи відпустку за свій рахунок.
- Трудове законодавство не забороняє в період карантину звільняти працівників, у томі числі й тих, хто досяг 60-річного віку.
