Застосувати штраф за ст. 126 ПКУ контролери можуть, а для застосування штрафу за ст. 127 ПКУ підстави відсутні. Пояснимо.
Факт наявності податкового боргу (ПБ) диктує свої правила зарахування коштів. Так, платникові заборонено направляти кошти на погашення грошового зобов’язання до погашення ПБ. Окрім випадків направлення цих коштів на виплату заробітної плати і ЄСВ (п. 87.9 ПКУ). Причому, незалежно від напряму сплати, визначеного в платіжному дорученні самим платником, контролери зобов’язані зарахувати такі кошти в рахунок погашення ПБ згідно з черговістю його виникнення. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, які надійдуть у рахунок погашення ПБ платника згідно зі ст. 95 ПКУ або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Отже, усі кошти, що сплачуються платником, незалежно від напряму їх сплати, зараховуються тільки в рахунок погашення ПБ.
Пастка у тому, що не знаючи про наявність податкового боргу, платник продовжує платити, як він думає, поточне зобов’язання. Але оскільки такі грошові кошти перенаправляються контролерами в рахунок погашення ПБ, у такого горе-платника виникає нова сума недоїмки вже з поточних податкових зобов’язань, які також погашаються в порядку, визначеному п. 87.9 ПКУ.
А раз є недоїмка — є й підстави для нарахування штрафів за ст. 126 ПКУ. Адже санкції цієї статті передбачають застосування до платника штрафу в разі несвоєчасної сплати ним узгодженої суми грошового зобов’язання без будь-якої прив’язки до підстав її виникнення, і вона (стаття) не містить жодних винятків до випадків застосування контролерами п. 87.9 ПКУ. Тобто контролери в такому разі залежно від строку затримки нараховують штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПКУ. Як наслідок, сума недоплати до бюджету починає зростати як снігова куля. І це триватиме до тих пір, поки платник повністю не погасить суму ПБ.
Верховний Суд, аналізуючи підстави застосування ст. 126 і 127 ПКУ, висловив таку позицію (див. постанову від 10.11.2015 р. № 820/1824/17*). Суд підтвердив, що платежі за поточними зобов’язаннями, зокрема зі сплати ПДФО при виплаті оподатковуваного доходу, зараховуються контролерами спершу в рахунок погашення ПБ згідно з черговістю його виникнення (п. 87.9 ПКУ). При цьому якщо виникає недоплата з поточних зобов’язань, такий платник притягується до відповідальності згідно зі ст. 126 ПКУ. Адже тут має місце несвоєчасна сплата сум податку.
* reyestr.court.gov.ua/Review/89138767
Що стосується ст. 127 ПКУ, то вона застосовується як міра відповідальності, яка покладається на платника саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата або утримання податку не відбулося до або в момент виплати доходу. Тому якщо податок, зокрема ПДФО, був усе-таки утриманий і сплачений до або в момент виплати доходу, то контролери не мають правових підстав для притягнення платника до відповідальності за ст. 127 ПКУ. Тобто в такій ситуації є штраф за «несвоєчасність» за ст. 126 ПКУ і немає — за ст. 127 ПКУ.
Нагадаємо: у період дії карантину (з 01.03.2020 р. по 31.08.2020 р.) штрафи за несвоєчасну сплату податків не нараховуються, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню (п. 521 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
