У практиці бухгалтерського обліку не існує жодного поділу ОЗ за ознакою виробничого/невиробничого призначення. Термін «невиробничі основні засоби» родом з податкового законодавства. Під невиробничими п.п. 138.3.2 ПКУ розуміє ОЗ, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку. А сумніви щодо визнання в системі МСФЗ невиробничих із позиції ПКУ об’єктів основними засобами криються, судячи з усього, у визначенні ОЗ із § 6 МСБО 16. Він окремо не виділяє соціально-культурних цілей використання матеріальних активів. Чи означає це, що об’єкти, які згідно з податковим законодавством розглядаються як невиробничі, не можна визнати ОЗ у МСФЗ-обліку?
Вважаємо, що при дотриманні критеріїв визнання активом об’єкти соцсфери цілком можуть бути зараховані до складу ОЗ. Зазвичай їх достовірна оцінка не викликає проблем.
Головне — вирішити, чи мають вони потенціал створення економічних вигід
Актив може створювати економічні вигоди для підприємства, надаючи йому право або можливість, зокрема, забезпечувати надходження або уникати вибуття грошових коштів (§ 4.16 Концептуальної основи). Тому якщо об’єкт дозволяє уникнути вибуття грошових коштів, то він може бути визнаний ОЗ.
До висновку про можливість визнати невиробничий об’єкт ОЗ підштовхує й § 11 МСБО 16. У ньому мова про активи, що забезпечують безпеку чи охорону довкілля. Хоча придбання таких об’єктів не спричиняє безпосередньо збільшення майбутніх економічних вигід, воно може бути потрібне для отримання підприємством таких вигід від використання інших активів, що належать йому. Аналогічно невиробничі об’єкти не спричиняють безпосередньо збільшення майбутніх економічних вигід від їх використання. Але вони можуть бути потрібні для використання інших активів підприємства або побічно сприяти отриманню таких вигід.
Тож якщо підприємство може продемонструвати ймовірність надходження майбутніх економічних вигід від невиробничого з точки зору ПКУ об’єкта (нехай навіть опосередковано), його визнають у складі ОЗ.
Підприємство може отримувати економічні вигоди у вигляді, наприклад:
— залучення більш кваліфікованого персоналу порівняно з іншими підприємствами — можливість користуватися безоплатно соціальною інфраструктурою. Це додаткова негрошова винагорода;
— підвищення ефективності праці — соціальна сфера забезпечує низку потреб співробітників (дитячі садки, бази відпочинку, стадіони, поліклініки, спортивні майданчики, гуртожитки, їдальні тощо);
— зменшення плинності кадрів, що призводить до зниження витрат на підготовку нових спеціалістів.
Для визначення ймовірності отримання майбутніх економічних вигід від об’єкта необхідно точно з’ясувати його призначення.
Наприклад, підприємство побудувало розплідник для собак. Якщо об’єкт призначено для утримання собак, що охороняють територію, тоді його можна визнати ОЗ. Адже він потрібен для забезпечення збереження активів. Якщо ж розплідник використовують як притулок для бездомних собак і роблять це винятково в благодійних цілях, то економічних вигід такий об’єкт не принесе. Визнати його активом не можна. Його вартість списують на витрати в момент побудови (придбання).
