Враховуючи вимоги ст. 199 ПКУ, вважаємо, що комісіонер зобов’язаний розподіляти вхідний ПДВ за «подвійними» придбаннями. Навіть незважаючи на те, що реалізує він товар, який йому не належить. А тепер детальніше.
Основна фішка реалізації комісійного товару комісіонером полягає в тому, що до останнього не переходить право власності на такий товар. Загалом, комісійний товар не відображається в балансі комісіонера. Водночас для цілей ПДВ-обліку операція з реалізації комісійного товару — звичайнісіньке постачання (див. п.п. 14.1.191 ПКУ). При цьому сторони посередницького договору повинні керуватися спеціальним п. 189.4 ПКУ. Він, у свою чергу, відправляє платників до загальних норм визначення дати виникнення ПЗ/ПК і бази оподаткування. Жодних інших особливих вимог або спеціальних винятків стосовно ПДВ-обліку постачання комісійного товару ПКУ не висуває.
Щоправда, інколи фіскали ігнорують вимоги п. 189.4 ПКУ і виводять транзитні операції з-під ПДВ-оподаткування посередника (див. лист ДПСУ від 08.05.2020 р. № 1928/6/99-00-07-03-02-06/ІПК // «Податки & бухоблік», 2020, № 68, с. 25). Зауважимо, тут ідеться про агентський договір, згідно з яким повірений (агент) діє не від власного імені (на відміну від комісії), а від імені довірителя, якого він представляє. Тому, отримавши аналогічну консультацію на свою адресу, посередник може дотримуватися порад контролерів. Проте, вважаємо, щодо продажу товарів за договором комісії податківці не дозволять такого фривольного трактування вимог ПКУ.
Загалом, вважаємо, комісіонер повинен отримання і реалізацію товарів за договором комісії відобразити у своєму ПДВ-обліку. А раз комісіонер має справу з пільговим постачанням товару, то пільговий статус такої операції зберігається також на всіх етапах постачання. Адже проходячи через комісіонера, пільгове постачання на оподатковуване не перетвориться. Іншими словами, товари як були неоподатковуваними, так і залишилися ними. Таким чином, комісіонер у загальному порядку на дату першої події: (1) складає «пільгову» ПН на ім’я покупця і (2) реєструє її в ЄРПН. У принципі, фіскали нічого проти не мають (101.07 БЗ). Відповідно таке пільгове постачання комісіонер відображає в ряд. 5 декларації з ПДВ і в таблиці 2 додатка Д6.
Як випливає з п. 199.1 ПКУ, якщо є придбання (товари, послуги), які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, платник зобов’язаний нарахувати ПЗ, виходячи з бази оподаткування, визначеної п. 189.1 ПКУ. А оскільки в комісіонера наявні й оподатковувані, і неоподатковувані операції, він просто зобов’язаний враховувати вимоги ст. 199 ПКУ.
І хоча пільгові постачання прямо з придбаннями комісіонера не пов’язані, а проходять через нього транзитом, увесь ПК за придбаннями, які не можна віднести до конкретної оподатковуваної або неоподатковуваної операції (наприклад, оренда офісу, витрати на зв’язок та ін.), комісіонер повинен відкоригувати донарахуванням розподільчих ПЗ. Адже жодних винятків щодо комісіонера ст. 199 ПКУ не передбачає. Як додатковий аргумент можна використати формулу з додатка Д7 ПДВ-декларації — там чітко закладено, що показник ЧВ розраховується, виходячи з показників рядків ПДВ-декларації. І тут нікуди не подітися від посередницьких операцій, адже, як ми вже сказали, вони проходять через ПДВ-декларацію комісіонера.
Але пам’ятайте: в розподілі бере участь тільки ПК за тими «подвійними» придбаннями, які були використані в періоді здійснення неоподатковуваних операцій.
