висновок документа
Об’єктом оподаткування ПДВ у посередника-агента є тільки сума агентської винагороди. Транзитні грошові кошти, отримані агентом від третіх осіб, що підлягають перерахуванню принципалу (довірителеві) за поставлені довірителем послуги, не включаються в агента до бази оподаткування ПДВ
Податківці вже не вперше ігнорують застосування правил посередницького п. 189.4 ПКУ до агентських договорів. Схожі висновки щодо агентів звучали в листі ДПСУ від 29.04.2020 р. № 1756/6/99-00-07-02-02-06/ІПК і листах ДФСУ від 07.06.2019 р. № 2613/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 16.11.2018 р. № 4855/6/99-99-15-03-02-15/ІПК. А в листах ДФСУ від 24.06.2019 р. № 2891/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 04.07.2019 р. № 3077/6/99-99-15-03-02-15/ІПК («Податки & бухоблік», 2019, № 60, с. 26), приміром, говорилося про виникнення податкових зобов’язань з ПДВ з товарів/послуг, що поставлялися, виключно у довірителів. До речі, аналогічної позиції фіскали дотримуються і при продажу квитків із залученням агентів (лист ДПСУ від 31.03.2020 р. № 1325/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, листи ДФСУ від 03.05.2019 р. № 1949/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 26.02.2018 р. № 777/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // «Податки & бухоблік», 2018, № 25, с. 5).
Логіка контролерів така. Фактичним постачальником товарів/послуг за агентським договором залишається довіритель. Тому якщо у рамках агентського договору безпосередня передача товарів/послуг посередникові (агенту) для постачання покупцям не здійснюється, а він лише збирає з покупців грошові кошти, які перераховує далі довірителю, то на ПДВ-облік агента такі транзитні суми не впливають, а ПДВ оподатковується лише винагорода.
При цьому насторожує те, що податківці посилаються на загальні норми ПКУ і про посередницький п. 189.4 ПКУ чомусь взагалі не згадують. Хоча в ньому прямо зазначається, що він стосується у тому числі договорів доручення та інших договорів, що не передбачають переходу права власності на товари/послуги. Тобто його правила працюють і для агентських договорів, в основі яких лежить модель договору доручення (ч. 2 ст. 305 ГКУ). Тим паче, що для агентських договорів у ПКУ жодних спецправил немає.
Можливо, контролери відштовхуються від буквального прочитання п. 189.4 ПКУ і його формулювань про «товари/послуги, які передаються/отримуються у рамках посередницьких договорів». І у тому випадку, якщо фактична передача товарів/послуг посередникові відсутня, виводять такі операції з-під посередницьких правил. Хоча нечіткі формулювання п. 189.4 ПКУ, погодьтеся, допускають неоднозначні трактування.
Інша справа, що за договором доручення (на відміну від комісії), повірений (агент) діє не від власного імені, а від імені довірителя, якого він представляє. І це може викликати у сторін проблеми з ПДВ (приміром, ставити під питання ПК при оплаті третій особі, детальніше див. «Податки & бухоблік», 2018, № 23, с. 10). Тож договори комісії в цьому плані прийнятніші.
Тому щоб спокійно дотримуватися порад контролерів і нараховувати ПДВ лише з винагороди, агентам краще отримати аналогічну індивідуальну консультацію на свою адресу.
Інакше, якщо у агента немає бажання за п. 189.4 ПКУ оподатковувати ПДВ усі транзитні суми, краще, щоб покупці розраховувалися безпосередньо з довірителем, тобто оминаючи посередника (агента).
