У кого з’являється надлишок?
Зайвим реглімітом можуть похвалитися практично всі туроператори (і турагенти) (які працюють за ПКУ, а не згідно з роз’ясненнями податківців). Тому що базою оподаткування для них є сума винагороди (різниця між вартістю турпродукту і вартістю витрат, понесених у зв’язку з його придбанням). Тобто податкові зобов’язання (ПЗ) з ПДВ вони платять з дельти. А на вході — сума ПДВ з повної вартості витрат. Ця вхідна сума ПДВ не потрапляє до податкового кредиту туроператора/турагента (п. 207.6 ПКУ), але збільшує його ліміт реєстрації. Ось звідки в таких платників реглімітний надлишок, що постійно збільшується?
Щоправда, ми вже зазначали: надлишок регліміту буде тільки в тих турплатників, які діють згідно з вимогами ПКУ і не враховують роз’яснення податківців. Фіскали ж вважають, що з упровадженням СЕА (з 01.07.2015 р.) норми ПКУ потрібно розуміти по-іншому. На їхню думку, туроператори/турагенти повинні всі вхідні суми ПДВ включати до ПК, а потім компенсувати нарахуванням ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ.
Чи варто повторювати, що в ПКУ подібних вимог немає. Для турбізнесу в ст. 207 ПКУ передбачені спеціальні правила визначення бази оподаткування. Як ми вже сказали, нею є дельта (винагорода), а не договірна вартість. Ба більше, п. 207.6 ПКУ прямо забороняє включати до ПК ті придбання, які входять до вартості турпродукту. Зміни у зв’язку з упровадженням СЕА до цієї статті не вносилися.
Хоча логіку податківців зрозуміти можна. Причина таких рекомендацій — якраз-таки величезний регліміт, що утворюється внаслідок дотримання вимог ПКУ.
Але хіба це є підставою порушувати вимоги ПКУ? Податківці правильно говорять: СЕА не передбачає автоматичного виключення з регліміту окремих сум ПДВ. Але це точно не привід спотворювати закон.
Чим ризикують платники, які ігнорують роз’яснення фіскалів?
Однозначно вони зіткнуться з протистоянням податківців (особливо в разі, якщо зайвий регліміт буде використаний на допомогу тим, хто має потребу, — про що ми поговоримо далі). Але що реально можуть поставити в обов’язок контролери?
Вирізати сам регліміт вони не у змозі — немає таких правил. Оштрафувати за заниження податку в них теж не вийде (донарахувавши компенсуючі ПЗ, їм доведеться згадати й про весь вхідний ПК). І навіть застосувати штраф за нереєстрацію компенсуючої ПН (складеної в період дії карантину) в них підстав немає. Щоправда, на виключено, що після закінчення карантину податківці штрафуватимуть за так і не зареєстровані ПН. А це не мало не багато 50 % від суми ПДВ у ПН (п. 1201.2 ПКУ). Оспорювати такі нарахування турбізнесу, імовірніше, доведеться в суді.
До речі, туроператори/турагенти — єдині, кого ПКУ ощасливив можливістю мати реглімітний надлишок.
В інших платників, які визначають ПЗ з дельти, надлишок регліміту не з’явиться
Наприклад, не виникне зайвий регліміт у торговців культурними цінностями (ст. 210 ПКУ).
Тому що маржинальна схема визначення ПЗ при придбанні культурних цінностей у платників ПДВ працює тільки в тому випадку, якщо постачальник теж визначав ПЗ маржинально (або в нього постачання взагалі було звільнене / не підпадало під об’єкт оподаткування ПДВ (пп. «б», «в» п. 210.4 ПКУ)). А маржинальну ПН торговці культурними цінностями не складають (п. 210.5 ПКУ). Тож платник, який придбаває культурні цінності в платника-маржинальника, не має права вимагати в нього ПН і відображати ПК (п. 210.8 ПКУ). Тому регліміт на суми сплаченого таким платником вхідного ПДВ ніяк не збільшиться.
Не буде реєстраційного надлишку й у торговців б/в товарами (п. 189.3 ПКУ). Оскільки там ПДВ з дельти платиться виключно в тому випадку, якщо товар отримується в неплатника. А в такій ситуації про жоден вхідний ПДВ не може бути й мови.
Тож турбізнес у реглімітному питанні — привілейована каста.
Звичайно,
в інших — звичайних — платників зайвий регліміт теж може виникнути
Наприклад, за рахунок овердрафту або великого обсягу закупівель у звітному періоді. Але це явище зазвичай тимчасове. Великі суми регліміту зазвичай є й в експортерів, але це теж тимчасово — доти, доки не буде подана заявка на бюджетне відшкодування. Можливі й постійні перекоси. Наприклад, за рахунок списання безнадійної заборгованості, при переведенні боргу (якщо платник працює за ПКУ, а не за роз’ясненнями ДПСУ), у разі отримання відшкодування шкоди (якщо вартість ремонту за рахунок цього відшкодування була з ПДВ). Утім, не лише постійні, але й тимчасові надлишки теж можна використати.
Варіанти використання
Величезна кількість платників страждає від гострої нестачі регліміту (яка утворюється, зокрема, й через некоректну роботу СЕА, наприклад у разі реєстрації зменшуючих РК). Тому його надлишок в окремих платників викликає стійке бажання прибрати перекіс. Зробити це можна двома способами:
1) шляхом реєстрації на ім’я платника, який потребує цього, помилкової ПН.
Це дозволить перекрити саме нестачу регліміту і не витрачатися при реєстрації податкових накладних (ПН). А ось за декларацією ПЗ усе одно доведеться заплатити. Адже права на ПК помилкова ПН не дає.
Крім того, направо й наліво виписувати помилкові ПН можуть собі дозволити тільки туроператори/турагенти (якщо в них реально великий регліміт і помилкові ПН вони можуть зовсім не коригувати). Але тут ще потрібно враховувати, що нестикування декларації і ЄРПН дає податківцям привід завітати на позапланову перевірку як до продавця, так і до покупця (п. 201.10 ПКУ).
Якщо ж платник планує повернути регліміт собі, то передавати/забирати ліміт у такий спосіб потрібно по-швидкому — у межах одного періоду (коли ні помилкову ПН, ні виправляючий РК до неї в декларації цього періоду сторонам показувати не потрібно, щоправда, і тут можуть виникнути питання з блокуванням зменшуючого РК). Інакше в щедрого спонсора ліміту, на жаль, надалі можуть виникати проблеми з його відновленням через ∑Перевищ;
2) шляхом укладення договору купівлі-продажу (або надання послуг). У цьому випадку діємо таким чином:
— укладаємо з продавцем (багатим на ліміт) договір купівлі-продажу і перераховуємо передоплату продавцеві (позичаємо в продавця ліміт);
— згодом розриваємо договір, отримуємо гроші (повертаємо продавцеві ліміт; звичайно, може виникнути питання щодо блокування РК).
На підставі такої ПН можна показувати ПК (що саме враз, якщо, наприклад, потрібно зменшити великі поточні ПЗ за декларацією). Ситуація може зацікавити й продавця, який бажає таким шляхом набути на якийсь час фінресурси. Особливо якщо в нього від’ємний ПДВ за деклараціями та з операції не доведеться сплачувати ПЗ.
Можна також відобразити продаж товару (щоб не «ганяти» гроші). А потім купити його назад (таким чином уникнути необхідності складання РК, який може бути заблокований). Але тут уже може виникнути питання про безтоварність операції.
