Продаж «нульового» ноутбука: дістати з небуття

Бухгалтерський облік. За своєю вартістю та строком служби ноутбук цілком може бути віднесений до ОЗ (п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Згідно з п. 5 П(С)БО 7 підприємство може віднести його до машин та обладнання (субрахунок 104).

Уся вартість ноутбука вже замортизована. Це означає, що на момент продажу ноутбука його залишкова вартість дорівнює нулю (сума нарахованої амортизації дорівнює первісній вартості).

Оскільки залишкова вартість ноутбука дорівнює нулю, підприємству не потрібно здійснювати його переведення до складу необоротних активів, утримуваних для продажу (субрахунок 286) згідно з П(С)БО 27 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу». Адже переводити, по факту, немає чого: ОЗ, утримувані для продажу, відображаються за найменшою з двох оцінок — або за балансовою вартістю, або за чистою вартістю реалізації (п. 9 розд. ІІ П(С)БО 27).

Балансова вартість ноутбука — нуль. Вона менше, ніж будь-яка його чиста реалізаційна вартість. Відповідно

Тож при продажу потрібно просто списати проданий ноутбук з балансу проводкою Дт 131 «Знос основних засобів» — Кт 104 «Машини та обладнання».

Водночас дохід від продажу ноутбука відображається проводкою Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» — Кт 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів». Собівартість реалізованого ноутбука дорівнює нулю, тому субрахунок 943 задіяно не буде.

Податок на прибуток. У податковоприбутковому обліку ноутбук належить до ОЗ групи 4 (мінімальний строк амортизації — 2 роки) (п.п. 138.3.3 ПКУ). Тож якщо первісна вартість ноутбука — більше 6000 грн., його для податкових цілей слід сприймати як ОЗ, якщо менше — як МНМА. Зверніть увагу: на момент придбання ноутбука (2012 рік) податковий вартісний критерій для ОЗ становив 2500 грн. Тому навіть якщо вартість ноутбука менше 6000 грн., але більше 2500 грн., він усе одно первісно обліковувався як ОЗ.

Як би там не було, «продажні» різниці згідно з пп. 138.1, 138.2 ПКУ застосовуються тільки до тих об’єктів, які первісно визнавалися ОЗ. Тож якщо первісна вартість ноутбука, замортизованого «в нуль» — більше 2500 грн., високодохідникам формально потрібно здійснити коригування, пов’язані з продажем ОЗ. Інша справа, що такі коригування майже напевне будуть нульовими, адже і бухгалтерська, і податкова залишкова вартість ноутбука дорівнюватиме нулю.

Відтак, жодні податковоприбуткові різниці на фінрезультат майже напевне не вплинуть. Операція впливатиме на об’єкт оподаткування податком на прибуток суто за бухобліковими правилами.

ПДВ. Підприємство складає податкову накладну (ПН) і оподатковує операцію з продажу ноутбука у загальному порядку — за ставкою 20 %. Податкові зобов’язання нараховуються на дату першої події (п. 187.1 ПКУ).

Базою оподаткування за операцією з продажу ноутбука буде договірна вартість. Чи потрібно до такої операції застосовувати правило мінбази? Формально так, але фактично воно у нашому випадку не матиме значення. Адже за необоротними активами мінбазою є їх балансова (залишкова) вартість за даними бухобліку, що склалася на початок місяця, протягом якого відбувається операція з постачання (п. 188.1 ПКУ).

У нашому випадку залишкова вартість ноутбука дорівнює нулю, тому навіть якщо його буде продано за 1 грн., договірна вартість уже перевищить мінбазу. Тож «мінбазний» ПДВ донараховувати не потрібно і «мінбазну» ПН теж не складаємо.

ПДФО. Продаж ноутбука фізичній особі не минеться підприємству без додаткових ПДФО-наслідків. Податківці напевно прив’яжуть вартість ноутбука до звичайної ціни. І якщо ціна продажу буде нижчою за звичайну (у випадку із «нульовим» ноутбуком, ймовірно, так і буде), різницю податковому агенту потрібно буде оподаткувати ПДФО і утримати військовий збір. Усе тому, що існує п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ. А згідно з ним

За роз’ясненнями податківців, якщо продаж рухомого майна здійснюється юрособою фізособі за звичайними цінами, то об’єкт оподаткування ПДФО у фізособи не виникає, оскільки фізособа фактично несе витрати на придбання майна.

Але якщо при продажу рухомого майна юрособа надає індивідуальну знижку фізособі, то у фізособи виникає дохід у розмірі наданої знижки (див. БЗ 103.02).

Причому при визначенні звичайної ціни слід орієнтуватися на п.п. 14.1.71 ПКУ. Нагадаємо, звичайна ціна — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

У свою чергу, ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику, за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони взаємно незалежні юридично і фактично володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, що склалися на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 ПКУ).

ЄСВ. Навіть при продажу ноутбука за ціною нижче звичайної об’єкта для нарахування ЄСВ немає. Адже виплата не є зарплатною.

Наостанок — приклад.

Приклад. У підприємства на балансі є ноутбук вартістю 12000 грн. Ноутбук повністю замортизовано. Вирішено продати його юридичній особі за 3600 грн. (у тому числі ПДВ — 600 грн.).

Продаж «нульового» ноутбука

Як бачимо, особливих труднощів з продажем «нульових» ноутбуків немає.