Питання дисконтування заборгованостей постало ребром з 29.10.2019 р. — початку дії наказу Мінфіну від 16.09.2019 р. № 379. З цієї дати п. 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» і п. 9 П(С)БО 11 «Зобов’язання» вимагають відображати у балансі будь-які довгострокові борги за теперішньою вартістю, а не тільки ті, на які нараховуються відсотки.
Теперішню вартість майбутніх платежів розраховують за загальноприйнятою формулою:
РV = FV : (1 + i)n,
де PV — теперішня (поточна) вартість;
FV — майбутня вартість (номінал боргу);
і — ставка дисконтування;
n — кількість періодів до дати погашення.
Визначальний показник формули — ставка дисконтування. Нацстандарти не дають пояснень щодо її обрання. Податківці пропонують застосовувати середньорічну ставку рефінансування НБУ. На практиці ж орієнтуються на ринкову ставку відсотка для аналогічного інструменту на аналогічних умовах (подібний за валютою, строком, типом, ставкою відсотка, категорією позичальника та іншими ознаками). Тобто найбільш близьку до умов і виду довгострокової заборгованості.
Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки (банківський кредит, кредит/позика від нерезидента, товарний кредит під відсоток), потрапляють під дисконтування тільки у тому випадку, якщо вони утворилися від видачі на неринкових умовах — під неринкову ставку відсотка. Наприклад, довгострокову позику або кредит отримано під ставку відсотка, який суттєво відрізняється від ринкового (як у більший, так і в менший бік). Тоді теперішня вартість відрізнятиметься від номіналу, через що виникне певна різниця.
Якщо ж довгостроковий кредит/позику отримано під ринковий відсоток, заборгованість немає сенсу дисконтувати. Оскільки теперішня вартість зобов’язання, по суті, дорівнюватиме номіналу, тобто в цьому випадку отримаємо дисконт рівним нулю.
Таким чином, треба довести, що відсоткова ставка за довгостроковим кредитом від нерезидента близька до ринкової. Ось тут і виникає запитання: ринкову ставку відсотка треба розглядати саме по Україні чи можна взяти ставку кредитування в країні нерезидента?
Тут логічно прислухатися до думки авторитетних експертів з міжнародних стандартів КПМГ: «при розв'язанні питання щодо того, чи ставка відсотка, передбачена умовами позики, дорівнює або є меншою за ринкову ставку відсотка, підприємство повинно взяти до уваги строки та умови цієї позики, відповідну галузеву практику на місцях і ситуацію на місцевому ринку»*.
* МСФЗ: точка зору КПМГ. Практичне керівництво за Міжнародними стандартами фінансової звітності. 2017/2018: в 4 ч. / Пер. з англ. — 14-те вид. — М.: ВПЦ «Маска», 2018, ч. 4, с. 3404, 3405.
Виходячи з цього, на предмет ринковості ставки відсотка аналізують ринок країни нерезидента, але за умови видачі кредиту саме українським компаніям. Якщо, припустимо, переважна ринкова ставка відсотка в країні нерезидента — 1,5 %, то це зовсім не означає, що вона є ринковою ставкою для позик резидентові України. Її треба скоригувати на місцеві (українські) ризики.
Власне, такий же підхід пропагує і НБУ в листі від 17.01.2019 р. № Р/25-0006/2831. За умовами наведеного в ньому прикладу 2, позичальник-резидент узяв кредит у нерезидента під 30 % річних. Облікова ставка центрального банку країни нерезидента — 24 % річних. Вартість такого зовнішнього запозичення відповідає ринковим умовам, оскільки відсоткова ставка відрізняється від облікової лише на розмір маржі кредитора для покриття кредитних ризиків.
Тож якщо в країні вашого кредитора-нерезидента під 4 % річних може отримати позику будь-яка інша українська компанія, тоді така ставка відсотка ринкова. Безумовно, позики мають бути з аналогічними строками, що залишилися до їх погашення, аналогічними схемами потоків грошових коштів, валютами, кредитними ризиками, забезпеченням і базами для розрахунку відсотків.
