висновок документа
Платник, який купує продукцію в картонній упаковці, вартість якої входить у вартість такої продукції (окремо не виділена), при реалізації цієї упаковки як макулатури повинен визначити податкові зобов’язання згідно зі ст. 199 ПКУ
Запитання можна сформулювати так: платник ПДВ придбаває товар у картонній упаковці. Надалі цей товар використовує в оподатковуваних операціях, а картонну упаковку здає на макулатуру. Оскільки постачання макулатури згідно з п. 23 підрозд. 2 розд. XX звільняється від оподаткування, то виникає запитання: а чи потрібно нараховувати розподільчі ПЗ згідно зі ст. 199 ПКУ з такої побічної операції?
Запитання не нове (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 57, с. 19). Податківці наполягають, що ПЗ за коефіцієнтом ЧВ потрібно нарахувати з усього товару! Цю позицію вони висловлювали в листі від 14.05.2018 р. № 2115/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, тобто думка усталена. Аргументація: вартість упаковки не виділена, отже, куплений товар (продукція в упаковці) використовується частково в оподатковуваних операціях (власне сам товар), частково в неоподатковуваних (упаковка). Звідси необхідність розподіляти ПДВ за самим товаром.
При уявній обґрунтованості є альтернативні думки.
Згідно з підходом податківців, під часткове нарахування ПДВ потрапляє вартість самого товару, який до неоподатковуваних операцій жодного відношення не має. Якщо це єдина неоподатковувана операція, то клопоту від цього копійчаного нарахування повна голова. Якщо ж платник і так розподіляє ПДВ і має ЧВ, то він ризикує необґрунтовано втратити пристойні суми з товару, повністю використаного в оподатковуваних операціях!
Тому сміливці можуть посперечатися з податківцями, використовуючи такі варіанти.
1. Радикальний варіант. Платник купував товар зовсім не для того, щоб здати упаковку в макулатуру. Придбавалася не макулатура, а товар в упаковці. Товар був використаний в оподатковуваних операціях (уся вартість списана в Дт рах. 23 (91, 92, 93 тощо)). А продається не упаковка, а макулатура, яка з’явилася без вхідного ПДВ. Отже, компенсуючих ПЗ бути не може (ні за п. 198.5, ні за ст. 199 ПКУ).
2. Поміркований варіант. Платник робить припущення, що він придбавав два товари: власне товар і упаковку. Товар він повністю використовує в оподатковуваних операціях, а упаковку — повністю в неоподатковуваних. При цьому упаковка прибуткується за ціною можливої реалізації. Тобто упаковка — щось на кшталт зворотних відходів «виробництва». Тому при її реалізації потрібно нарахувати компенсуючі ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ із цієї вартості можливої реалізації. При такому підході не потрібно розподіляти ПДВ з вартості самого товару.
Не приховуємо: в обох варіантах є недоліки. Тому, можливо, вам слід подумати про інший: при таких складнощах, може, взагалі відмовитися від здавання цієї макулатури, а просто викинути її (з урахуванням правил поводження з відходами) або продати фізособі (наприклад, співробітникові) для побутових цілей? У першому випадку про компенсуючі ПЗ не може бути й мови: куплений товар повністю використаний у госпдіяльності в оподатковуваних операціях. А упаковка повністю виконала свою функцію — зберегла товар при транспортуванні, зберіганні тощо. До речі, ця альтернатива тільки підтверджує абсурдність висновків податківців.
У другому випадку упаковка буде реалізована не як макулатура (вона придатна для використання). Тому операція пройде з нарахуванням ПДВ. Як разовий правочин — цілком робочий варіант.
