Техдокументація на обладнання: куди прилаштувати?

Що вважають НМА?

Процедура визнання у бухобліку активу нематеріальним складається з двох послідовних ступенів.

Насамперед треба визначити, чи є об’єкт нематеріальним активом (НМА) за визначенням. Тобто чи відповідає він тим трьом критеріям, які закладені у зміст терміна. А саме таким критеріям, як:

1) немонетарність — немонетарними вважають усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей (п. 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»);

2) відсутність матеріальної форми — актив не повинен мати матеріальної форми або матеріальний актив є лише засобом втілення НМА. Причому матеріальний носій має вартість у багато разів меншу, ніж вартість самого НМА;

3) можливість ідентифікації — згідно із § 12 МСБО 38 «Нематеріальні активи» актив вважають ідентифікованим, якщо він:

— може бути відокремлений, тобто його можна відокремити від підприємства і продати, передати, ліцензувати, здати в оренду або обміняти, незалежно від того, чи має намір підприємство зробити це;

— виникає внаслідок договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, можуть вони бути передані або відокремлені від підприємства або ж від інших прав та зобов’язань.

Зверніть увагу! Для цілей визнання не має значення строк корисного використання нематеріального активу (п. 1.2 Методрекомендацій № 1327*).

* Методрекомендації з бухобліку НМА, затверджені наказом Мінфіну від 16.11.2009 р. № 1327.

Наступним кроком об’єкт тестують на його відповідність критеріям визнання активом. Згідно з п. 6 П(С)БО 8 придбаний/отриманий НМА зараховують на баланс, якщо:

— підприємство здійснює контроль над ним;

— існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, — критерій економічної вигоди;

— вартість активу може бути достовірно визначена — критерій достовірності вартості.

А ось коли об’єкт не відповідає хоча б одному з названих критеріїв, тоді витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнають витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені (п. 8 П(С)БО 8). Причому без визнання їх у майбутньому об’єктом НМА.

А що в нашому випадку? Чи всі умови виконуються для визнання техдокументації НМА? Навряд чи. Сумнів викликає критерій економічної вигоди. Власне використання самої такої техдокументації навряд чи принесе потенційну можливість отримання підприємством грошей. Вона потрібна для збирання і подальшої експлуатації придбаної виробничої лінії. А ось обладнання, поза сумнівом, приведе до економічних вигод. Тож таку техдокументацію НМА визнати не можна — НМА-умови в даному випадку не виконуються. Але і на витрати звітного періоду ми б не радили списувати її вартість, оскільки підприємство придбало таку техдокументацію на додаток до обладнання.

Куди ж подіти понесені витрати?

ОЗ-складова

У даному випадку отримання комплекту технічної документації пов’язане з придбанням об’єкта основних засобів (ОЗ).

За нормами п. 7 П(С)БО 7 «Основні засоби» і п. 11 Методрекомендацій № 561** придбані ОЗ зараховують на баланс за первісною вартістю. Склад витрат, що включаються в первісну вартість об’єкта ОЗ, обумовлений в п. 8 П(С)БО 7. Головна складова — суми, що сплачуються постачальникам (без непрямих податків). За техдокументацію підприємство якраз і заплатило постачальникові ОЗ — обладнання. Нехай навіть за окремим документом і окремо виділену вартість. А раз так, то

** Методрекомендації з бухобліку ОЗ, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.

Чи можна у бухобліку визнати техдокументацію окремим об’єктом ОЗ? Нагадаємо, п. 4 П(С)БО 7 надає таку можливість за умови, що:

1) один об’єкт ОЗ складається із частин і

2) кожна з таких частин має різні строки корисного використання (експлуатації).

Відповідні положення містить і п. 4 Методрекомендацій № 561. Крім того, п. 8 Методрекомендацій № 561 уточнює: якщо частина (компонент) ОЗ визнана підприємством окремим об’єктом ОЗ, то їй також присвоюють інвентарний номер.

Розділення об’єкта ОЗ на компоненти — це суто обліковий прийом. Його мета — полегшити життя бухгалтерові у разі заміни елементів необоротного активу. Тобто об’єкт ОЗ розділяють на компоненти суто для бухоблікових цілей.

Чи вимагає заміни техдокументація? Безумовно, ні! Вона прив’язана до конкретного обладнання. У разі її втрати або ушкодження підприємство просто запросить (купить) у його виробника дублікат.

Чи відрізняється строк корисного використання техдокументації від строку експлуатації самого обладнання? Теж ні. Техдокументація потрібна буде підприємству рівно стільки, скільки служитиме саме обладнання. Тому виділити в окремий компонент об’єкта ОЗ техдокументацію не вийде. Залишається на величину витрат на її придбання збільшити первісну вартість обладнання. Якщо ви плануєте для цілей обліку розділити обладнання на компоненти, тоді частина вартості техдокументації припаде відповідно на кожну таку виділену частину об’єкта ОЗ.

У будь-якому випадку майте на увазі! Надходження об’єктів ОЗ на підприємство оформляють первинними документами. Саме в них і розкривають інформацію про перелік технічної документації, що приймається разом з об’єктом ОЗ (п. 5 Методрекомендацій № 561). Детальніше про форми ОЗ-первинки читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 91, с. 16.

А може, техдокументацію віднести до бібліотечних фондів і обліковувати на однойменному субрахунку 111? Якщо зазирнути в Інструкцію з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах, затверджену наказом Мінкультури від 03.04.2007 р. № 22, то техдокументації там не знайти. Тобто техдокументація — явно не бібліотечний фонд. Тож витратам на її придбання одна дорога — до первісної вартості придбаного обладнання. Іншого шляху немає…