Якщо ви зберігатимете мовчання і не надасте жодних свідчень проти спільника, а він вас «здасть», то ви отримаєте 10 років, а його звільнять. Проте якщо ви з ним обидва промовчите, то обидва отримаєте по пів року. А якщо обидва дасте свідчення, то — по два роки. Але є й дуже приємна для вас ситуація, коли ви свідчите, а ваш спільник мовчить... Тоді вас випустять на волю, а він отримає свої 10 років. Ну що, який варіант ви б обрали — мовчати чи свідчити?
Зазвичай люди прагнуть максимізувати виграш. І відповідно, якщо ви відповіли «свідчити», а інший ув’язнений промовчав, то ви виграли, вас відпустять на волю. Щоб наша гра набула справжнього вигляду соціальної взаємодії, доповнимо її ще однією умовою — вона може тривати багато разів, і ніхто не знає, який раунд буде останнім. Ось уявіть, ви, як порядна людина, у першому раунді обрали «мовчати», а потім дізналися, що інший ув’язнений вас «здав», і тепер його відпустять, а ви сидітимете у в’язниці. Як ви діятимете в другому раунді, якщо вас знову запитають, — свідчитимете чи мовчатимете? Оберете порядність чи гнучкість і пристосування до цинічного соціального світу?
Отже, ця дилема чудово моделює конфлікт. У нас є дві сторони. Їхні інтереси частково суперечливі, але в чомусь і схожі. Кожна робить свій хід у соціальній взаємодії, обирає тільки свої інтереси чи взаємні. Кожна може виграти або програти. Але найголовніше — ми не знаємо, коли ця гра закінчиться, який хід стане останнім, тобто визначить її результат.
За допомогою цієї дилеми можна розібрати будь-яку соціальну взаємодію. Начальник говорить: вийди завтра раніше. Вам, навпаки, завтра треба трохи запізнитися, щоб завезти дитину до лікаря. Ви можете проігнорувати прохання начальника («свідчити» проти нього), і коли б не ваші подальші з ним стосунки (наступні ходи), то ви б виграли в цьому раунді та в усій грі життя, але, на жаль або на щастя, ці стосунки так не закінчуються. Ви можете ігнорувати потреби дитини і вийти на роботу раніше, але тоді програєте.
Учені шукали відповідь: яка ж стратегія в конфлікті є найефективнішою? Роберт Аксельрод, професор університету Мічигану, здається, знайшов гарну відповідь. Він запросив своїх колег, а потім на основі їх ігрової поведінки розробив спеціальні комп’ютерні програми, які могли «грати» дуже довго, а отже, надавати значно більшу кількість даних. Аналізуючи найефективніші ігрові стратегії, він описав низку властивостей, якими має характеризуватися стратегія.
Добра. Як помітив Аксельрод, найвищих результатів досягали стратегії, які були добрими, не зраджували першими, тобто не «давали свідчень», до тих пір, доки цього не зробить інша сторона.
Мстива. Ефективна поведінкова стратегія не має нічого спільного з «рожевими окулярами» і беззастережною, сліпою вірою в доброту всіх та кожного. Якщо в попередньому раунді гравець програв, оскільки інший гравець його «підставив», дав свідчення проти нього, а цей перший промовчав, то пробачити — це дуже поганий варіант. Після того як один гравець програв через іншого, він повинен помститися, тобто на наступному витку також обрати виключно свої інтереси.
Вибачлива. Після помсти ефективна стратегія знову повертається до співпраці, тобто мовчання, тим самим надаючи іншій стороні можливість конструктивно взаємодіяти. Зрозуміло, що витків помсти і пробачення може бути безліч.
Незаздрісна. У конфліктній взаємодії не варто намагатися набрати менше років (читай: більше балів, грошей, досягнень), ніж інша сторона. Таким чином, у довгостроковій перспективі завжди перемагає стратегія, орієнтована на спільний виграш (обидва отримують по пів року, а не один — нічого, а другий — 10 років).
Отже, для того, щоб краще зрозуміти ці властивості ефективної стратегії поведінки в конфлікті, повернемося до нашого прикладу з керівником. Він говорить: «Прийдіть завтра, будь ласка, раніше». Таким чином, він вже обирає свої інтереси («свідчити»). Як ви відповісте? Ви могли б обрати добру стратегію, але ж проти вас вже існує деякий комунікативний випад. Тому ваша стратегія має бути мстивою: «Ви знаєте, у мене захворіла дитина, я завтра не просто не можу прийти раніше, але навіть запізнюся». Якщо керівник відповість розумінням і дозволить вам затриматися, то ви можете сказати, що, звичайно ж, намагатиметеся прийти якомога раніше і все-таки встигнути виконати його доручення. Саме цим ви реалізуєте вибачливу властивість стратегії в конфлікті.
Але що, якщо він говорить, що ви все одно повинні вийти, тобто він знову обирає тільки свої інтереси. З погляду властивостей ефективної комунікативної стратегії в конфлікті відступати вам не можна, адже тоді ви будете вибачливими там, де це недоречно. Ви можете продемонструвати розуміння інтересів тієї сторони, але не можете й не повинні нехтувати своїми: «Я розумію, шановний, що це дуже важливо, але стан моєї дитини для мене важливіший. Я спробую встигнути виконати це завдання завтра, але пізніше, у другій половині дня». Так в одному висловлюванні поєднується одночасно і мстивість (орієнтуватися тільки на власний виграш), і подальший перехід до пробачення (я зроблю це, але пізніше, тобто орієнтація на загальний виграш). Загалом, на одному з витків такої вашої взаємодії конфлікт обов’язково згасне.
Важливо сказати про ще одну властивість ефективної стратегії в конфлікті, яку Аксельрод не описував. Багаторазово проводячи цю гру з різними тренінговими групами, автор помітив, що люди занадто часто програють через свою занадто сильну послідовність, деяку «замороженість» переконань та поведінки. Так, якщо людина обирала добру стратегію, то вона мовчить в усіх раундах, незалежно від того, що робила інша сторона. Траплялося й навпаки. Суб’єкт обрав виключно злу лінію поведінки. Щоб складний соціальний процес конфліктування був результативним, варто пам’ятати ще й про таку характеристику, як гнучкість. Умійте підлаштовувати свою стратегію під відповіді та дії інших людей, співвідносьте свою поведінку із самою ситуацією, не намагайтеся бути ізольованим та непохитним, як сніговик.
