Неділовий правочин
Податківці давно і наполегливо твердять, що абсолютно всі відображені в податковому обліку операції мають бути здійснені з діловою метою (метою отримання економічного ефекту, а не тільки податкової вигоди). Якщо ж при здійсненні конкретної операції ділової мети платник не має, то таку операцію в податковому обліку не відображають.
Як бачите, тут ідеться не про якийсь конкретний податок, а про податковий облік узагалі. Це означає, що неділова операція не зменшить прибутковий об’єкт оподаткування платника (або об’єкт оподаткування ПДФО — якщо неділову операцію здійснив підприємець на загальній системі) і ПДВ за такою операцією не врахується у складі його податкового кредиту (ПК). І це при повній відсутності в ПКУ будь-яких вимог щодо відповідності операцій діловій меті. Досі (до набрання чинності Законом № 466) там можна було знайти тільки визначення розумної економічної причини (ділової мети).
Але сьогодні ми вже знаходимо згадку цього терміна і далі за текстом ПКУ. Спочатку в ст. 39 ПКУ, присвяченій трансфертному ціноутворенню, а потім і в п.п. 140.5.15 ПКУ, що передбачає нову збільшуючу різницю на суму понесених неділових витрат за операціями з нерезидентами. Чи вплинуть ці зміни на практику застосування норми про ділову мету?
Очевидно, що з урахуванням внесених змін під діловий контроль повинні потрапляти тільки операції з нерезидентами і тільки при обчисленні прибуткового об’єкта оподаткування.
Але навряд чи податківці розцінять ці зміни так само. Якщо вони раніше заявляли (і суди їх, до речі, в цьому часто підтримували), що неділовим операціям узагалі не місце в податковому обліку, то поява декількох уточнюючих норм у ПКУ їх навряд чи переконає у зворотному. Єдине, з чим податківці, можливо, погодяться, так це з тим, що неділові операції з резидентами можуть бути обліковані в податковоприбутковому обліку. А ось щодо ПДВ (і ПДФО — для підприємця-загальносистемника) навряд чи щось зміниться. Фіскали, швидше за все, як і раніше, наполягатимуть на тому, що у ПДВ- і ПДФО-обліку відображають тільки ділові операції. Детальніше про ділову мету див. в «Ділова мета: до і після Закону № 466» цього номера.
Фіктивний правочин
Під фіктивним розуміють правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки, які передбачалися ним. Іншими словами, правочин виключно на папері (наприклад, уклали договір постачання, сплатили гроші, підписали накладні, але реально товар ніхто поставляти не збирався). Податківці часто ще називають такі правочини нереальними або безтоварними.
Заявити про те, що правочин фіктивний (навіть якщо він абсолютно реальний) — улюблений коник фіскалів. Якщо раптом у вашого постачальника не виявиться достатньо трудових ресурсів або матеріально-технічної бази (приміщень, обладнання) для виконання замовлення, податківці не побачать надходження замовленого товару до постачальника та/або переміщення товару не буде підтверджено транспортною документацією, податківці майже напевно назвуть такий правочин фіктивним.
Наслідки такі ж, як і у випадку здійснення неділових операцій, — фіктивний правочин не підлягає відображенню в податковому обліку платника (детальніше про фіктивні правочини див. в «Безтоварні операції та фіктивні правочини» цього номера).
Удаваний правочин
Правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, вважається удаваним (наприклад, продаючи товар за 1 грн, сторони явно прикривають операцію дарування). Якщо встановлено, що правочин є удаваним, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Порівняно з першими двома видами правочинів про удаваний податківці говорять рідше. А наслідки тут такі: у податковому обліку платника має бути відображений прикритий правочин (той, який сторони вчинили насправді), а удаваний правочин є недійсним, його в податковому обліку не відображають (детальніше про удавані правочини див. «Удавані правочини» цього номера).
Якщо заблокували ПН
Достатньо часто ПН/РК, виписані на неділові/фіктивні (на думку податківців) операції, потрапляють під блокування. Для того, щоб їх розблокувати, платник вимушений зібрати і подати контролерам повний пакет документів та пояснення, таким чином підтверджуючи реальність здійснених операцій. Здавалося б, у такому разі в майбутньому жодних запитань з приводу цих правочинів у податківців виникати вже не повинно. Але практика показує, що це не так. Навіть якщо платник уже доводив фіскалам реальність операції при розблокуванні ПН/РК, податківці все одно можуть визнати цей правочин неділовим/фіктивним/удаваним. І платнику доведеться доводити його реальність, цього разу вже в суді.
Як діють вони і що робити вам?
Фіскали при проведенні перевірок самостійно визнають правочини неділовими/фіктивними/удаваними і коригують відображені платником витрати і ПК за відповідними операціями. При цьому в акті перевірки вони іноді посилаються на ст. 228 ЦКУ, вважаючи, що такі правочини спрямовані на незаконне заволодіння майном держави і суперечать інтересам держави та суспільства.
У результаті платник отримує податкове повідомлення-рішення (ППР) з донарахованими зобов’язаннями з ПДВ і з податку на прибуток (або ПДФО) з урахуванням штрафних санкцій і пені за заниження податкових зобов’язань. Ну а далі — він або сплачує нараховані контролерами суми, або оскаржує ППР у судовому чи адміністративному порядку.
Насправді ж усе повинно відбуватися по-іншому. Тому що
у податківців немає повноважень визнати правочин неділовим/фіктивним/удаваним
Фіскали можуть лише звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійсним, а також про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, вчиненими з антидержавною метою.
Тож, отримавши від податківців ППР і вирішивши його оскаржити, можливо, варто заявляти суду не лише про те, що правочини насправді дійсні, але й про те, що податківці не мали права визнавати їх недійсними (детальніше про це див. «Недійсність: без суду ніяк?» цього номера).
Врахуйте: якщо буде визнано, що правочин суперечить інтересам суспільства і держави, посадові особи підприємства можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності (детальніше про відповідальність посадових осіб див. в «Чи відповідає директор за безтоварність?» цього номера).
Тож наслідки тут дуже серйозні. Тому якомога скрупульозніше ставтеся до оформлення первинки (детальніше про це в «Первинка і реальність госпоперацій» цього номреа), оформляйте додаткові підтвердні документи, не лінуйтеся перевіряти ваших контрагентів в усіх існуючих реєстрах (детальніше про те, що ще можна зробити, див. «Як уберегтися від нереальних правочинів» цього номера). І, звичайно ж, прочитайте весь цей номер до кінця, адже далі ми детальніше розглянемо порушені щойно питання.
